Станіславі Шалапській виповнилося 90 років.
24 червня жителька села Бедриківці відзначила поважний ювілей. У колі рідних, близьких та односельчан.
Фото: Городок.Сіту
Їй 90 років, а з вигляду й не скажеш. Усміхнена та щаслива бабуся радо зустрічає гостей. Чекає усіх на подвір’ї господи. Вітання приймає зі слізьми на очах. Щохвилини гостям у відповідь дякує за приємні слова та бажає здоров’я.
Від радощів, що до неї завітало стільки гостей, старенька хвилюється — то присідає на лавочку, то знову встає. Розчулена до сліз, Станіслава Шалапська пригадує своє життя.
— Не дай Бог, — каже старенька, — комусь ще пережити те, що бачила я. І війна, і голод… Працювати пішла у 12 років. Спершу носила жінкам на поле воду. А потім сама стала ланковою. А потім — передовою ланковою. Народила шістьох дітей, двоє померли, проживши лише сім місяців…
Не стримують сліз її діти та онуки. А має бабуся чотирьох дітей, вісьмох онуків, а правнуків, каже, не злічити. І проживає сьогодні не сама — із сином, невісткою та правнучкою.
— Мама дала мені життя, і вже тільки за це я їй вдячний, — каже син ювілярки Леонід Шалапський. — Та вона не тільки народила, а й виховала, і вивчитися допомогла, і проводи зробила, і весілля. Все — як має бути.
Майже півстоліття Станіслава Йосипівна пропрацювала у полі. Має почесний статус ветерана праці.
І хоча дитинство та молодість у Станіслави Йосипівни були надважкими, та старість, каже, — чудова. Тож залюбки із гостями співала пісні. Бо життя, підкреслює довгожителька, треба любити.
Пісня та фото на згадку.Фото: Городок.Сіту
