Історія, сучасність, легенди та природа... Розташований на річках Смотрич і Тростянець, Городок має багато цікавинок із минулого і сьогодення: спортивний комплекс для важкоатлетів, залізничну станцію з жіночим іменем, лавандове поле, яке незабаром розквітне на в’їзді у місто, а ще — талановитих, енергійних і працьовитих жителів різних епох Городоцького краю.
Наближення літа надихнуло редакцію Городок.Сіtу розповісти про своє місто у форматі Абетки. 33 букви — 33 асоціації.
А – Арка закоханих
Прекрасне місце у Городку для романтичних зустрічей і щирих розмов. Тут городоччани освідчуються у коханні, миряться на лавці примирення, фотографуються на фоні мальовничих локацій та алеї кольорових парасольок, а також уже традиційно святкують День закоханих 14 лютого з валентинками, цікавими конкурсами і призами.
Б — Бедрихів Городок
Так колись називали наше містечко. Історики стверджують, що цю назву місто отримало, коли литовський князь Федір ІІ Коріятович передав кілька населених пунктів шляхтичу Бедриху (Бедришку) з роду Свірчів. Звідси і назва — Бедрихів Городок. В актах XV ст. містечко зустрічається під назвами Гродек, Грудок, Городок і Новодвір.
В — Виноградський Сергій
Всесвітньо відомий геніальний мікробіолог, першовідкривач явища хемосинтезу С. М. Виноградський був останнім власником Городка. У затишному сквері міста 2012 року встановлено перший у світі пам’ятник-постамент основоположнику сучасної екологічної мікробіології Сергію Миколайовичу Виноградському. Городоччани бережуть пам’ять про видатного земляка: видають книги, присвячені його біографії та діяльності, проводять науково-краєзнавчі конференції та круглі столи, а ще у Городку на базі місцевого краєзнавчого музею діє Клуб імені Сергія Виноградського.
Г — Газета «Городоцький вісник»
Районна газета має вікову історію. У 2021 році редакція «Городоцького вісника» відзначатиме 90-річчя друкованого видання. Старше покоління городоччан ще й досі пам’ятає колишню назву районки «Прапор Ілліча». Щотижня на шпальтах газети городоччани знаходять оперативну інформацію про події в громаді, а також пізнавальні історії про земляків і корисні поради на потребу.
Ґ — Ґуральня
Гуральня запрацювала у Городку 1839 року, коли тодішній власник містечка генерал Ф. Гейсмар збудував тут перший в Україні цукровий завод. Це був спиртово-горілчаний цех, а Городок у той час славився складами угорських вин. Пізніше поряд збудували млин і невеличку електростанцію. За радянських часів приміщення ґуральні перетворили на гуртожиток для працівників цукрового заводу.
На жаль, сьогодні ця будівля руйнується.
Д — Дуб, якому понад 400 років
У Городку, у центральному парку біля міського будинку культури, досі росте свідок багатьох подій з історії міста — Дуб черешчатий, якому понад 400 років. Це дерево — ботанічна пам’ятка природи місцевого значення в Україні, охороняється законом. Старожили кажуть, що на цьому дубі за часів Другої світової війни німці вішали людей…
Е — «Епіцентр» спортивний комплекс
2014 року у Городку за сприяння мецената-земляка Олександра Гереги було відкрито сучасний європейський СК «Епіцентр», який на сьогодні гідно приймає Чемпіонати України. У спорткомплексі діють чотири відділення: боксу, вільної боротьби, важкої атлетики та пауерліфтингу, у сучасному спортивному залі також займаються волейболісти. Багато вихованців цього потужного спортивного закладу є призерами чемпіонатів Європи та світу.
Є — Єврейське кладовище
Старовинний єврейський некрополь у Городку — одна із небагатьох цікавих пам’яток історії міста. За давніми переказами, колись там стояла велика фортеця, яку розгромили ординці, і сто років на тому кривавому місці ніхто не селився, не сіяв хліб і не вів іншої господарської діяльності, поки євреї не викупили цю землю під цвинтар. На території некрополя, що розкинувся на високій горі над Городком, зустрічаються надгробки з дуже рідкісними, навіть, унікальними сюжетами барельєфів ХVІІІ-ХІХ ст. (їм місце - в музеї), але більшість із них, на жаль, не збереглися.
Ж — Жінка
Жінки давньої України ставали королевами, впливали на політику великих держав, з'являлися на полотнах всесвітньо відомих художників, робили наукові відкриття, виступали на світових сценах, засновували школи і писали книжки.
Сучасний жіночий рух на Городоччині – один із найактивніших у Хмельницькій області. Городоччанки різних поколінь роблять свій внесок у розвиток рідного міста і краю.
У 2020 році Городоцькою міською головою вперше стала жінка — Неоніла Андрійчук, яка у 2016 році отримала почесну нагороду — Всеукраїнську Премію «Жінка III тисячоліття» (категорія «Рейтинг»). Отже, на сьогодні доля Городоцької громади також в руках Жінки.
З — Залізнична станція «Вікторія»
Вікторія — проміжна залізнична станція п’ятого класу Південно-Західної залізниці на лінії Ярмолинці-Копичинці між станціями Ярмолинці (18 км) та Лісоводи (13 км). Станцію відкрили 1916 року, і протягом майже століття над Городком часто котився усім знайомий стукіт залізниці. На жаль, сьогодні станція Вікторія обслуговує лише вантажні перевезення, але городоччани сподіваються на відновлення хоча б колишнього пасажирського сполучення зі столицею (поїзд «Гусятин-Київ»).
И — Иноземна мова
Новий правопис вимагає написання слів з «і» по-новому. Отже, саме иноземні мови вивчають городоччани. Причому, вже протягом кількох десятиліть один з освітніх закладів Городка спеціалізується на вивченні французької мови. Також у місті є школа із поглибленим вивченням польської мови. Звісно, вивчають городоччани ще й німецьку та англійську. І часто наші ліцеї залучають волонтерів із США, які проживають у Городку та на волонтерських засадах допомагають засвоїти англійську мову як школярам, так і дорослим городоччанам.
І — Інститут Богословських наук
Це, так би мовити, центр католицької просвіти у Городку. Дім виник на базі колишнього монастиря сестер милосердя, зведеного за проєктом польського архітектора Фридриха Гісгеса. Колись тут навчали дівчат, пекли хліб для бідних, була тут і лікарня для незаможних містян. Сьогодні у будинку функціонує Інститут Богословський наук «Непорочної Діви Марії», де навчають майбутніх журналістів, сімейних психологів, катехизаторів, викладачів Слова Божого.
Ї — Їстівні гриби
Їстівні опеньки — улюблені осінні ласощі місцевих жителів. У розпал грибного сезону городоччани охоче збирають ці дарунки у найближчому лісі. Можна, наприклад, купити у центрі міста запашну каву (або взяти у термосі) і вирушити з нею до ліска на тихе полювання за опеньками. Часом так і робимо — беремо від життя усе найкраще.
Й — Йога (по-городоцьки)
В Індії вважається, що практика йоги має лікувальний ефект і допомагає здолати різноманітні недуги. Городоччанки теж мають свої улюблені фізичні вправи для відпочинку після роботи і загального перезавантаження — ритмічні танці ZUMBA. «Зумба» — наша йога по-городоцьки.
К — Кадети
Нове покоління захисників України виховують у Городку. Перший спеціалізований кадетський клас «Захисник Вітчизни» було відкрито 2014 року на базі Городоцького ліцею №4. На сьогодні це єдиний клас такого профілю на Хмельниччині. У спеціалізованих кадетських 5-11 класах сьогодні навчаються 119 учнів.
Л — Лавандове поле
При в’їзді у Городок на мальовничому березі Смотрича ви можете побачити наше лавандове поле. Проєкт «Городоччина – лавандовий край» тішить результатами. Лавандову мрію втілили в життя активні городоччани у 2019 році за підтримки і допомоги місцевих благодійників та небайдужих земляків. До речі, догляд за лавандовими кущиками (прополювання і сапання поля) власними силами здійснюють теж самі городоччани-добровольці.
М — Музей
Городоцький краєзнавчий музей так і залишався би буденним явищем у житті місцевої громади, якби не ініціатива активних мешканців, підтримана родиною меценатів-земляків Миколи Гуменюка. Роботи з реконструкції музею розпочалися наприкінці 2015 року і завершилися у 2017 році. Сьогодні у центрі міста Городка височіє сучасний модерновий чотириповерховий музей, у якому відбуваються екскурсії, демонструються експозиції, організовуються виставки, а також проводяться конференції і тематичні зустрічі. До речі, на базі музею функціонує Клуб творчих городоччан «Муза».
Н — Новини Городок.Сіtу
Новини від Городок.City — це платформа достовірної інформації, аналітичних матеріалів і репортажів про простих людей та їхні непрості історії. Ці новини пишуть журналісти нового і сучасного сайту міста Городок, який створений редакцією газети «Городоцький вісник» (ПП «Городоцький районний телерадіопресцентр») спільно з Агенцією медійного росту «Або».
О — Олені
Олені - герої одного із переказів про виникнення Городка... За легендою, перші люди поселились на цій благодатній землі завдяки гордим оленям, які врятували їх від небезпеки. Досі на виїзді за містом на згадку про це стоїть скульптура оленів. А ліс, що неподалік, городоччани також називають оленячим.
П — Початкова школа
Будівля Початкової школи у Городку датована 1893 роком. За свою історію вона декілька разів змінювала цільове призначення, добудовувалася і от знову розпочала нову сторінку життя. 2018 рік можна назвати доленосним у житті Городоцької початкової школи — будівлю і прилеглу територію капітально відремонтували за сприяння мецената-земляка. Сьогодні це сучасний освітній заклад із сучасним обладнанням у світлих класах.
Р — РЕМ
Городоцький район електричних мереж (РЕМ) — це потужна організація на Городоччині. Електроенергетики — це особливі люди, які, немов Данко, дарують городоччанам світло і тепло. Вони швидко реагують на виклики та якісно проводять ремонтні роботи із відновлення електропостачання. Респект ремівцям!
С — Смотрич річка
Територією міста Городок протікають дві річки — Смотрич і Тростянка. На березі величавого Смотрича облаштовані місця для відпочинку, серед яких найпопулярніший — міський «Новий пляж», де у спеку городоччани можуть скупатися у прохолодній воді і по засмагати на сонечку.
Т — Телерадіопресцентр
Городоцький телерадіопресцентр — унікальне явище на Хмельниччині. ТРПЦ поєднує у собі чотири засоби масової інформації: газету «Городоцький вісник», місцеве телебачення — власний телеканал «4ГТБ», радіо в FM діапазоні — 106.9 MHz, а віднедавна ще й онлайн-видання Городок.Citу. Працівники телерадіопресцентру також унікальні спеціалісти — якщо бухгалтер є журналістом і ведучою радіоефіру, годі й казати про інших!
У — Урочище «Стара гребля»
На в’їзді у Городок, у мальовничому урочищі «Стара гребля», поряд із п’ятьма джерелами, розташований Меморіальний комплекс, присвячений захисникам України. Там встановлена капличка з іконою Покрови Пресвятої Богородиці, пам’ятний знак та купіль, де городоччани часто набирають джерельну воду і насолоджуються красою природи урочища.
Ф — Футбол
Футбол — улюблений вид спорту не тільки дітей, а й дорослих. Тому у Городку часто відбуваються змагання з футболу — як офіційні, так і аматорські. І майже щороку на Городоччині народжуються нові команди, які тренуються на міських стадіонах.
Х — Художники
Городок пишається своїми художниками різних поколінь. Городоччани пам’ятають свого талановитого земляка — художника Станіслава Гуменюка, який не тільки залишив у спадок землякам свої картини та фрески у храмах, а й був одним із засновників картинної галереї в Городку та брав активну участь у створенні Городоцької дитячої художньої школи. Сьогодні мистецьку справу земляка продовжує сучасний художник — городоччани Петро Войталюк. А юні художники ДХШ щороку є призерами Міжнародного фестивалю дитячої творчості «Підводні фантазії» (Марсель, Франція).
Ц — Цукровий завод
У 1834 р. м. Городок купив німецький барон, син камергера пруського короля Гейсмар Федір Климентійович. На придбаних землях займались вирощуванням цукрового буряка, а для переробки його в східній частині Городка був побудований один із перших цукрових заводів в Україні. Цікаво, що городоцька цукроварня стала першим підприємством галузі, на якому застосували парову машину.
На жаль, сьогодні на місці цього заводу залишилися руїни.
Ч — «Червона калина»
Народний аматорський хор ветеранів «Червона калина» міста Городка, створений у 2004 році, завжди був і залишається учасником концертних програм міста, нагороджений численними подяками, грамотами і дипломами. Більшістю своїх досягнень «Червона калина» завдячує першому керівнику — Іванові Величку, який щиро дбав про розвиток пісенної духовності рідного краю, майстерно підбирав репертуар хору і професійно проводив репетиції. Сьогодні учасники хору — це не лише ветерани праці, а загалом активні городоччани. «Червонокалинівці» утворили навіть свій Клуб «А ще не вечір…», щоби більше часу проводити у колі однодумців під спів улюблених пісень.
Ш — Шостак
Навіть не всі городоччани знають, що назва мікрорайону «Шостак» у Городку походить не від назви магазину, а від прізвища їхнього земляка, який першим побудував свій будинок у даному мікрорайоні. Старенька глиняна хатинка пана Шостака і досі стоїть над річкою Тростянка.
Щ — Щедрування
Городоччани особливо шанують традиції своїх предків. Щороку у різдвяно-новорічні дні до кожної оселі приходять щедрувальники із гарними піснями і віншуваннями. А любов до українських пісенних традицій маленьким городоччанам прищеплюють у Духовно-просвітницькому центрі «Держава» на заняттях театрального гуртка.
Ь — лЬохи (підземні ходи)
Ще однією пам’яткою багатовікової історії Городка є його підземелля. Адже протягом століть місто розросталося не лише вшир, а й углиб. За переказами, у викопаних катакомбах місцеві жителі ховалися від набігів татар.
Індивідуальні підвали під кожним обійстям з’єднувалися між собою у «підземну вулицю», від якої було прокопано хідники до замку-цитаделі та до лісу, що оточував тоді Городок. Донині багато містян використовують підземні ходи на власних подвір’ях як льохи (погріб), підвали і торгові склади.
Зрозуміло, що підземелля приховують небезпеку для міста і, щоб запобігти неприємним сюрпризам, необхідно провести геологорозвідку. Та все, як завжди, впирається в кошти.
Ю — Юрія-Фарм
«Юрія-Фарм» — потужна корпорація, яку заснував городоччанин Микола Гуменюк. У Городку завдяки цій компанії городоччани отримали робочі місця, а місцеві школярі — ще й можливість стати юними науковцями: за сприяння «Юрія-Фарм» у місті діє Школа природничого напрямку, яка готує для кращих випускників блискучу перспективу — стати співробітниками великої компанії.
Я — Яблуневий сад
Городоччина славиться своїми яблуневими садами. Навіть узбіччя центральної дороги до міста оригінально прикрашені цими плодовими деревами (навесні вони просто зачаровують своїм цвітом). Свято шанує традицію вирощування яблуневих садів родина Анатолія Битого — видатного городоччанина і трударя сільського господарства. І сьогодні не відірвати ока від розкішних садів ТДВ «Городоцьке», що зустрічають нас при в’їзді у Городок.
