Їхнє життя сповнене приємних несподіванок
Ірина та Олександр Рудніцькі одружилися 15 серпня 2009 року. І рівно за рік на світ з’явилося їхнє перше диво — маленький Давід. Первісток зробив батькам подарунок саме у ніч з 15 на 16 серпня — на першу річницю шлюбу. Це був початок історії сім’ї Рудніцьких.
Сьогодні городоччани — уже багатодітна сім’я — мають чотирьох дітей: трьох синів і одну донечку. Тому, як досвідчені батьки, діляться із журналістами Городок.City секретами виховання і розповідають про те, як підтримувати гармонію у великій родині.
Фото: Сімейний архів сім'ї Рудніцьких
На свято у подарунок — дитина
Варто зазначити, що майже усі діти у цій сім’ї народилися у свято. Хтось — у релігійне, а хтось — у сімейне. Кожне дитя вони чекали з нетерпінням і молилися про те, щоб немовлята були розумними і здоровими. Хоча, як пригадує сьогодні Ірина, коли вони тільки одружилися, то навіть не думали, що матимуть чотирьох дітей.
Бути багатодітними батьками не планували
— Я вважала, що це надто складно і навіть не уявляла, як можна виховувати декількох дітей і кожного із них любити по-особливому.
Народження першого сина було для нас з чоловіком великою радістю. Це був справжній подарунок у нашу річницю весілля. Ми готувалися до свята і раптом почалися пологи.
Зараз Давіду 10 років. Він навчається у Городоцькому ліцеї №1. Фото: Сімейний архів родини Рудніцьких
Матвієві зараз 8 років. Він навчається у Городоцькій початковій школі. Фото: Сімейний архів сім'ї Рудніцьких
Спершу ревнощі, потім — велика дружба
— Давід спершу радів появі братика. Та згодом почав мене ревнувати. Коли я брала молодшого на руки, він казав: «Постав лялю, ти ж моя мама».
Та так було недовго, сини підростали і ставали справжніми друзями. Звісно — не обходилося без суперечок. Та вони не уявляють свого життя один без одного. І завжди все роблять разом.
Діти між собою дуже дружні. Гарно спілкуються із своїми двоюрідними братами і сестрами і люблять проводити час із своїми дідусями та бабусями.Фото: Сімейний архів сім'ї Рудніцьких
На нове диво довго чекати не довелося
Спершу молоде подружжя із синами проживало у батьків Олександра. Мріяли про власний дім і почали самостійно втілювати мрію у життя. Незабаром збудували оселю у мікрорайоні «Щидлівщина». Тепер у сім’ї є і будинок з великою територією, і власний ставочок, і сад.
Проте, старші хлопчики мали свої побажання. Давід у молитві просив Бога про братика, а Матвійко — про сестричку.
На свято Зіслання Святого Духа на світ з’явився Марк. І, до речі, за чотири дні до урочистості спомину святого Антонія Падуанського. Фото: Сімейний архів сім'ї Рудніцьких
— Коли Матвійко запитав мене, чому Бог не вислухав його молитву, я мала необережність сказати, що все ще попереду, і у нього обов’язково ще народиться сестричка, - всміхається Ірина.
Довго на неї чекати не довелося. Три місяці тому у подружжя народилася маленька Юстинка. За чотири дні до католицької Пасхи.
Як воно, бути багатодітними батьками
— Чи складно бути багатодітними батьками? Ні. Зовсім не складно. І любові на всіх вистачає. Приділяємо кожному стільки уваги, скільки діти потребують на даний період їхнього життя.
У великій сім’ї діти привчаються до відповідальності і стають більш самостійними. Мені не доводиться нагадувати синам про домашнє завдання, бо вони знають свої обов’язки. Звертаються до мене по допомогу лише тоді, коли чогось не знають.
Сімейні традиції і розподіл обов’язків
— Старші сини мені допомагають прибирати. В їхні обов’язки входить витирання пилу по всьому будинку, прибирання у своїх кімнатах та, при потребі і можливості, ходять за покупками у магазин.
Раніше неохоче бралися до роботи. Та з народженням молодшого братика і сестрички все змінилося. Вони зрозуміли, що мамі потрібна допомога, тому беруть активну участь у домашніх справах.
Тож традиційно в суботу ми прибираємо, а у неділю — відпочиваємо. Обов’язково йдемо до храму і спільно молимося.
Які цінності батьки прищеплюють дітям
— У вихованні дітей робимо акцент на віру, любов до ближнього та повагу. Вчимо їх справедливості і намагаємося показувати їм гарний приклад сімейних стосунків. Без проблем просимо у них вибачення, коли в чомусь помиляємося, щоб вони потім вміли визнавати свої провини.
Варто зазначити, що батьки не вважають дітей своєю власністю. Для них кожна дитина — це окремий всесвіт. Кожний має свій характер і своє бачення навколишнього світу. Тому головне їхнє завдання — до кожного знайти свій підхід. Поки що кажуть, що їм це вдається.
Дозвілля
Попри турботи про дітей та домашні клопоти, подружжя встигає займатися своїми улюбленими справами. До прикладу, Ірина має хобі. Їй подобається нарощувати вії і робити різні косметичні процедури. Тому коли подружки просять навести красу — охоче погоджується.
Олександр багато працює. Тому у вільний від роботи час намагається побути з родиною. Поки донька ще маленька, з синами грає у футбол та рибалить.
Мрії подружжя
Молода сім’я по допомогу до органів місцевої влади не зверталася. Матір отримує лише ту матеріальну допомогу, яка декламується державою. Подружжя звикло дбати про себе та своїх дітей самостійно. Відтак, навчилися не скаржитися, а радіти життю і часом, проведеним із дітьми.
Підсумовуючи наш візит до сім'ї Рудніцьких, можна сказати, що Ірина з Олександром є гарним прикладом того, як у сучасному світі і у маленькому містечку можна виховувати малих бешкетників успішними людьми. У свою чергу, міцно стоячи на ногах — допомагати іншим, а не стояти із простертою рукою і чекати допомоги. Як то часто роблять люди, які легким шляхом хочуть здобути те, що інші — важкою працею.
