Врятували життя
Городоцькі підлітки організували спецоперацію порятунку кошенят. 18 липня хлопці знайшли новонароджених тваринок у смітнику і вирішили, що не дозволять їм померти.
Неочікувана знахідка
Липневого прохолодного дня друзі Тимур, Роман, Назар та Євген гуляли у своєму дворі. Коли хлопці проходили повз смітник, вони почули плач кошенят.
Кошенята були знесилені та голодні, тож юні рятівники спочатку вирішили їх нагодувати.
— У нас було 50 гривень і ми купили молока для кошенят. Але вони ще не вміли пити, тож ми побігли в аптеку за піпеткою. Так нам вдалося нагодувати малих, — говорить Тимур.
А далі Тимур взяв на себе ініціативу із влаштування безхатченків.
— Вже бували випадки, коли Тимур знаходив безпритульних тварин,— розповідає Ірина, мама хлопця. — Наприклад, колись він знайшов вагітну кішку, але ми не могли її прихистити, бо в нас є свій кіт. Тож я шукала людей, які опікуються бездомними тваринами, домовлялася із ними та відвозила їм Джавеліну (таке ім’я придумали для кішки тимчасові господарі, — Ред.). Цього разу Тимур з друзями організував все самостійно.
План порятунку
Друзі знайшли в Інтернеті інформацію про притулок для тимчасового розміщення тварин в Хмельницькому і зв’язалися з його працівниками.
Важливим етапом операції з порятунку кошенят був трансфер тварин з Городка до Хмельницького. На допомогу юним рятівникам прийшла Ірина, волонтерка з багаторічним досвідом допомоги безпритульним тваринам у Городку. Кожного разу вона долає десятки кілометрів, аби тваринка потрапила у добрі руки. Цього разу Ірина допомогла відправити кошенят автобусом до Хмельницького, де на них вже чекали працівники притулку.
— Що мене вразило, так це те, що діти самостійно дали оголошення в Інтернет, самі знайшли притулок. А ще вони були дуже стурбовані тим, чи в добрі руки потраплять кошенята. Навіть просили прислати їм фотозвіт, — розповіла волонтерка Ірина.
Місію виконано
Новина про вчинок городоцьких хлопчаків вже шириться Інтернетом та знаходить відгук в серцях дорослих.
— Нам написав незнайомий чоловік з Ярмолинців, — розповідає Назар. — Хоче відправити нам гостинці за те, що ми врятували кошенят.
Мама ж Тимура особливо радіє тому, що її син сам, від початку і до кінця, довів справу до завершення.
