За кордоном
З 24 лютого кордон України перетнули понад 9 мільйонів людей. Про це із посиланням на дані верховного комісара з питань біженців ООН повідомляє Reuters. Загалом 24 лютого в ООН зареєстрували 9 136 006 перетинів кордону з України. Міністерство внутрішніх справ України повідомляло, що з України з початку війни по 16 червня виїхало 7,704 млн осіб, назад повернулися — 2,559 млн.
Та і до війни чимало українців переїхали проживати до інших країн ЄС. Хтось — у пошуках роботи, хтось — нових знань. Один із таких — городоччанин Тарас Франасюк. Хлопець вже чотири роки проживає та навчається в Австрії. Після закінчення бакалаврату в Університеті нафти та газу у місті Івано-Франківськ, Тарас подався до Європи у пошуках нових знань.
Тарас із друзями у Городку.Фото: Домашній архів
Далі у інтерв'ю Тарас розповів про своє життя за кодоном та відповів на найактуальніші запитання.
Чому саме Австрія?
Завершуючи навчання на бакалавра, я задумався: «Чи достатньо мені тих знань, які я отримав в українському вузі?». Ця думка не давала мені спокою. Тому почав шукати можливості поступити в один із європейських вузів. Та через специфічну спеціалізацію — промислове та цивільне будівництво — список вузів, де б я зміг отримати повну вищу освіту, відчутно скоротився.
Фото: Домашній архів
Далі керувався певними особистісними критеріями. По-перше, університет має мати хороший рейтинг. По-друге, вартість навчання для мене має бути доступною. Таким чином, серед різних варіантів визначився, що саме Віденський технічний університет підходить мені за усіма критеріями.
Чи важко було потрапити в Австрію?
Взагалі, до Австрії не так уже і важко потрапити (це ж Шенгенська зона), якщо мова іде про туризм. А от на тривале офіційне проживання — важкувато. Хоча ця країна дає можливість для різного роду еміграції: трудової, сімейної, навчальної та інших. Проте є один нюанс.
Фото: Домашній архів
Які були першочергові проблеми після приїзду
Проблем на початку виникає досить багато, але їх усі можна вирішити, якщо бути до цього готовим. Найперша перешкода для студента — це специфічний документ, який має надати український університет. Це щось на кшталт рекомендаційного листа. Проте проблема в тому, що в Україні про цей документ ніхто не знає (або ж це була проблема лише у моєму вузі).
З хороших моментів — це можливість подачі візи безпосередньо у країні, в яку ти прибув. Однак тут на сцену виходить сумнозвісний гравець «Магістрат 35». Це установа, яка відповідає за усіх іноземців у Відні. Там ми оформляємо усі необхідні нам документи для візи, навчання і тому подібних речей. Однак через великий потік іноземців у Відень працівники цієї установи не надто ввічливо поводять себе по відношенню до інших людей.
Ще такий нюанс: розгляд заяви на студентську візу займає не менше як 2,5 місяці, тому, як я казав раніше, потрібно запастися терпінням.
Поки іде розгляд твоєї заявки на візу, тебе направляють на мовні курси (як-не-як, потрібно знати мову країни, в яку ти їдеш, оскільки навчання тут проходить на німецькій). Курси можуть тривати до 2-х років.
І тут натрапляємо на один із найбільших підводних каменів, який можуть очікувати студенти: поки ви навчаєтесь на мовних курсах, ви можете перебувати в Австрії по біометричному паспорту не більше 90 днів. Якщо за цей час візу вам ще так і не видали, потрібно повертатися в Україну.
У мене, до речі, виник саме такий дисонанс. І оскільки навчання та семестрові екзамени на цих курсах є очними і на той час можливості здати все онлайн не було, мені довелося повернутись додому і їздити у Відень на кожен екзамен. Якби ж я не здав їх, довелося б попрощатись із Віднем на рік, і починати увесь шлях спочатку.
Чи багато там потрібно коштів на проживання
Почну з того, що поняття комфортного життя у кожного своє. Проте, в Австрії є і свої вимоги для перебування іноземців, зокрема у кожного мають бути грошові заощадження на банківському рахунку. Для осіб віком до 24 років сума складається з розрахунку 570 євро на місяці, від 24 років — 1030 євро на місяць, а для подружніх пар — 1625 євро. Для отримання візи у вас на рахунку має бути річна сума коштів.
І зазначу, що 1000 євро в місяць для студента на проживання у Відні вистачить з головою.
Звісно, якщо студент не буде ходити щовихідних по клубах, а також не п'є постійно каву в Starbucks.
Фото: Домашній архів
Загалом, скажу так: рівень життя у Відні та все там — на найвищому рівні, проте лише для австрійців. Але і тут є свої підводні камені. До прикладу, щоб потрапити до лікаря вчасно, потрібно знати наперед, коли ти будеш хворіти. А похід до стоматолога обійдеться у таку ціну, як і непогана «євробляха».
Відень.Фото: Домашній архів
Відень.Фото: Домашній архів
Які проблеми існують у повсякденному житті
Однією з найбільших для мене проблем був пошук житла. А все також через ту ж бюрократію. Коли орендуємо квартиру в Україні, то просто оплачуємо вартість оренди за перший місяць та останній. А тут потрібен певний «гарантійний збір». Його розмір становить 2-3 місячних плати за квартиру. Тобто, якщо квартира коштує 300 євро на місяць, вам доведеться заплатити 900 + 300 євро за перший місяць.
З цих коштів потім вираховують витрати на відшкодування пошкоджених або зламаних речей у квартирі під час вашого проживання. Якщо ж ви нічого не пошкодили, при виселенні сума повертається вам.
Зазначу, у Відні проживає багато українців, яких легко знайти через соцмережі. Тому, якщо виникають якісь проблеми, завжди буде до кого звернутися та порадитись.
Фото: Домашній архів
Як влаштований побут та менталітет австрійців і як він відрізняється від українського?
Як-не-як, це західна культура, тому різниця у побуті та менталітеті досить помітна. Найперше, що мене дивувало, — це бабусі та дідусі, які бігають щодня у центрі міста. В Україні, зазвичай, літні люди сидять у своїх домівках, займаються господарством, або ж збираються гуртом і обговорюють новини, людей, та все інше, що потрапляє у їхнє поле зору. В Австрії все навпаки.
Зазначу, що молоді австрійці переважно ставляться до свого здоров’я легковажно, полюбляють тусовки, алкоголь, сигарети. А от на старості вони починають більше дбати про себе, займаються спортом, слідкують за своїм здоров'ям.
Тарас у Відні полюбляє прогулянки на скейті.Фото: Домашній архів
Але я помітив, що австрійці за своїм темпераментом — флегматики. Вони не будуть поспішати виконувати ті чи інші завдання, якщо вони не зазначені у їхньому плані роботи на сьогодні.
Також вони орієнтовані спочатку на кар'єрний зріст, а вже потім на створення сім'ї. Для них зіграти весілля у віці за 30 років зарано, що радикально різниться від нашого «одружуйся, бо тобі скоро 25, і тебе ніхто більше не візьме, або ти нікого більше не знайдеш».
Також серед австрійців не зустрінеш такої, як у нас, гостинності. Зазвичай, в Україні, коли ти приходиш у гості, тобі відразу накривають стіл, як на Пасху чи Новий рік. А в Австрії максимум, на який ти можеш розраховувати, — це печиво та чай, і то лише, якщо попросиш.
Тому часто тут усі збираються компаніями у ресторанах та кафешках, замість того, аби ходити один до одного в гості.
Як ставляться австрійці до українців?
Ще жодного разу не бачив та не чув у свою сторону певні принизливі слова через національність. Та австрійцям дуже до душі, коли з ними розмовляють рідною їм мовою. Проте, як на мене, це приємно усім націям.
Зараз австрійці активно підтримують Україну та наш народ. Не лише емігранти з України, але і пересічні австрійці допомагають усім, хто цього потребує. Уряд надав багато пільг біженцям, пересічні жителі надають безкоштовне житло на певний період, а також невелику, але все ж певну фінансову допомогу. Є можливість для працевлаштування, соціальна підтримка. Одним словом, австрійці не стоять осторонь від нашої біди.
Чи плануєш ти залишитись в Австрії, чи повернешся в Україну?
Важко зараз про це говорити. І це не через війну. Я би хотів закінчити навчання, а також отримати досвід роботи у своїй сфері. Враховуючи той факт, що в рідній країні багато об'єктів інфраструктури пошкоджено чи знищено війною, я би зміг у майбутньому допомогти відновлювати все це, за сучасними стандартами. Але сьогодні спершу маю закінчити навчання.
Чи пройшов би ти увесь шлях імміграції знову, аби поїхати до Австрії?
Скажімо так: багато чого я би зробив по-іншому. Бо самому проходити через усі ці труднощі було надзвичайно важко, але, в той же час, дуже повчально.
Зазначу, що у мене не було такої кількості проблем за все життя, як за ці кілька років життя в Австрії. І якби мені довелось проходити весь цей шлях знову, то спробував би в іншій країні.
Чи радиш ти комусь їхати в Австрію?
Я би порадив слухати своє серце. Якщо воно тягне вас на пригоди та до незвіданого, просто наважтесь і зробіть цей перший крок. А вже в міру надходження проблем, їх можна вирішувати. Все набагато простіше, ніж ми собі уявляємо.
Так, процес імміграції важкий, але він того вартує. Побачити нові землі, зустріти нових друзів, дізнатись про культуру інших країн, розширити свій кругозір. Усе це вартує затрачених зусиль та подарує вам враження на все ваше подальше життя. Тому, звичайно, моя відповідь на це питання — «Так, так і ще раз так!».
