Російсько-українська війна
Пів року як почалася повномасштабна війна і ми щодня боремося із рашистами за свою землю та незалежність. Одні відвойовують нашу землю в окупантів, інші роблять все можливе, аби підтримати своїх захисників. Два фронти – бойовий та тиловий. Успіх обидвох залежить від єдності.
Сьогодні для вас історія волонтера із Городка, підприємця, який безстрашно їде на передові позиції до свого товариша. «Інакше я вже не зможу», – стверджує волонтер.
Безсмертний боєць
Східні рубежі України. Дорога через ліс. Між деревами стоїть розтрощена автівка. Повністю вигорілий «передок». Від моторного відсіку залишилася лише купа заліза. Переднє пасажирське сидіння – знищене. На щастя, там ніхто не сидів. А от водійське місце — ніби янгол крилами закрив. Щойно це авто підірвалося на міні. Водій дивом залишився неушкодженим.
«Тихий, ти — безсмертний боєць», — каже голос за відеокадром.
«Ми непереможні!», — вигукує, посміхаючись «Тихий».
Того дня боєць із позивним «Тихий» (справжнє ім’я військового Андрій Бахтов) мав зустрітися зі своїм товаришем, городоччанином Максимом Басуном у Сєвєродонецьку. На жаль, місто рашисти почали дуже обстрілювати, тож «Тихому» вибратися звідти не вдалося. Як і нашому волонтеру доїхати до нього.
— Я міг доїхати лише до Бахмуту. За новою автівкою для підрозділу «Тихого», до мене приїхав старшина роти. Я віддав «тешку» і попутками повертався у Городок, — розповідає Максим Басун. — Та на душі було дуже важко. Я знав, що товариш підірвався на міні. Знав, що він дивом залишився живим та неушкодженим. Тому бажання зустрітися із ним особисто було надзвичайно велике. Але не того разу….
Бус Фольксваген Т4 не вдалося передати особисто «Тихому».Фото: Максим Басун
Найкращий подарунок
Наступна зустріч друзів відбулася через два тижні. А на день народження Максима «Тихий», разом із побратимами, зробив йому особливий подарунок.
— Знати, що ти комусь потрібен та допомагаєш іти до спільної мети — це найкращий подарунок на день народження, — написав на своїй сторінці у Фейсбук волонтер Максим. — Вдячний Богу за таких захисників нашої держави, як «Тихий» та його побратими.
Фото: Facebook
Цей подарунок – це Подяка від загону оперативного призначення колективу «ІТА ТООLS Україна» та його керівнику Максиму Басуну за постійну підтримку та допомогу у матеріально-технічному забезпеченні загону.
І, можливо, цієї подяки ніколи не було б. Можливо, військовий-легенда із Києва ніколи б не дізнався про підприємця із Городка, що на Хмельниччині, якби не школа.
Розпочалося все 20 років тому.
Історія двох друзів
Вони обоє із Ярмолинеччини, із села Нове Село. Коли Максим був у 7 класі, до їхньої школи прийшов молодий вчитель фізкультури. У нього був особливий підхід до навчання. Педагог розробляв власну методику тренування дітей та писав про це магістерську роботу. Максим був одним із тих учнів, які довели, що методика вчителя дійсно працює та дає потужні результати.
— Словами не пояснити цю методику, та ми з однокласниками з першого дня стрибали в ополонку, і ніхто з нас не хворів. Тренуючись за методикою свого вчителя, за тиждень я зміг віджатися 150 разів від підлоги, — пригадує Максим Басун. — Без проблем було пробігти 10 кілометрів, і кожного тренування ми збільшували результат. У восьмому класі я вже їздив на обласні змагання із 11-класниками.
Фото ілюстративне.Фото: znaj.ua
З того часу минуло понад два десятки років, та дружба і довіра між цими двома чоловіками лише зміцніла. Вони підтримували зв’язок, коли вчитель фізкультури став старшим викладачем військової кафедри Академії внутрішніх справ, а Максим одружився та переїхав у Городок і відкрив власну справу. Максим допомагав Андрію, коли той пішов у 2014 році на фронт і став командиром батальйону «Миротворець». І от тепер вони разом долають ворога: «Тихий» – на полі бою, Максим – у тилу. Нині городоччанин — довірена особа легендарного військового, який пройшов через Іловайський котел.
«Тихий» — командир одного бойового підрозділу, який щоденно, метр за метром, відвойовує українські землі в окупантів.Фото: Максим Басун
На два кроки уперед
24 лютого, коли почалася повномасштабна війна, перше, що зробив Максим Басун уранці, —зателефонував до товариша.
- «Яким чином я можу допомогти?» — спитав його.
- «Мені потрібно до завтра одягти 30 людей», — почув у відповідь.
— Здавалося б, завдання надскладне, — розповідає городоччанин. — Я не знав розмірів одягу та взуття хлопців, я не знав, де продають якісну військову амуніцію. Та все якось вирішилося. Знайомі знайомих допомогли, і от за ніч 30 хлопців були у повному бойовому комплекті.
Вірні побратими.Фото: Максим Басун
А далі — щодня нові завдання. І, як розповідає Максим, Андрій Бахтов завжди дивився на два кроки уперед. Коли всі українці робили тушонки, він шукав одяг, коли інші почали шукати одяг — «Тихий» амуніцію, коли дійшла черга до бронежилетів – командир загону оперативного призначення прохав волонтерів про автомобілі.
— Тоді я зрозумів, що не можу розпорошуватися на різні волонтерські справи і потрібно займатися чимось одним. Тому вирішив взяти під своє крило підрозділ «Тихого». І зараз на моєму порядку денному стоїть одне завдання: техніка для його хлопців.
Разом з «Тихим» у підрозділі — п’ятеро його студентів. І вже п’ять місяців вони без ротації на передовій виконують бойові завдання.Фото: Максим Басун
Нештатна робота
Загалом Максим Басун відправив для підрозділу товариша уже чотири одиниці техніки. На щастя, кожна його бойова машина — досі у строю.
Перше авто городоччанину допоміг придбати друг «Тихого» з Італії. Це був позашляховик Mitsubishi Pajero.
У Городку Максим автівку відремонтував та особисто доставив її на фронт.Фото: Максим Басун
Друга автівка — це бус Фольксваген Т4. Із пасажирського транспорту у мобільний склад Максим вирішив його переобладнати тоді, коли дізнався, що військові не мають де зберігати волонтерську допомогу.
— Хлопці оперативного призначення часто змінюють місце дислокації, — зазначив Максим. – Тож я подумав, що у них має бути свій мобільний склад. Відтак усередині пасажирського буса поварили стелажі. І тепер бійці можуть перевозити із собою необхідні речі та продукти харчування.
Далі був пікап Nissan Navara, який допоміг придбати їхній ще один товариш із Англії та позашляховик Hyundai Terracan. Автівки волонтер шукає і в Україні, і за кордоном. Дешевших, ніж за п’ять тисяч доларів — не купує. Кошти збирає серед друзів, які знають особисто його та Андрія.
— Я знаю, які авто мають їхати на фронт. Тому підходжу дуже відповідально до свого завдання. Нехай транспорт коштуватиме дорожче, але він має бути в хорошому стані. Ніколи не дозволю, щоб автівка поїхала на фронт без детального техогляду та ремонту. Я просто вважаю, що якщо везти що-небудь, то це – неповага до наших воїнів.
Там, на фронті, коли під час виконання бойового завдання ламається машина, її здебільшого просто залишають. Бо основне завдання командира — зберегти життя своїх побратимів і вивести їх із небезпечного периметру. Тож нехай я доставлю одну машину у місяць, та це буде бойова машина, – розповідає Максим.
Дорога вперед та автостоп
Наразі у підрозділі «Тихого» є чотири автівки, які туди доставлено завдяки городоччанину Максиму Басуну. Всі вони — на ходу та щоденно виконують бойові завдання. Неодноразово військові із фронту передають відеопривітання своєму опікуну.
А Максим тим часом уже працює над тим, аби доставити своїм відважним воїнам, які прагнуть відвоювати кожен клаптик української землі в окупантів, черговий транспорт. Цього разу це буде бус, переобладнаний у командний пункт. На фронт він поїде уже дуже скоро. І за кермом знову буде особисто Максим Басун.
— Мої зараз стоять під Слов’янськом. І я дуже хочу, щоби цього разу я зміг зустрітися із «Тихим» особисто, обійняти його та у вічі сказати «Дякую» йому та його хлопцям, — каже Максим.
Коли справу буде зроблено, безстрашний водій, як і раніше, рюкзак на плечі – та автостопом добиратиметься у Городок. І зазначає, що продовжуватиме дану справу до перемоги.
— Бо той, хто хоча б раз побачить там, на фронті, наших хлопців – інакше вже не зможе, – стверджує волонтер.
До слова, наразі Максим Басун збирає кошти на наступні автомобілі для загону оперативного реагування. Про все звітує на своїй офіційній сторінці у Фейсбук. Там же за отриману допомогу товаришу дякує і «Тихий».
Реквізити для бажаючих долучитися: Монобанк 5375 4114 1646 6485, Басун Максим Володимирович.
