«Гарячий цех» чорниводських волонтерок
На Городоччині у селі Чорниводи шкільна кухня перетворилася на «гарячий цех». Із березня там жінки кожен будній день варять сало, виготовляють тушонки та печуть різноманітні смаколики для військових на фронт. Особливо жінки пишаються своїми фірмовим солоним крекером, яким можна замінити хліб.
Літній спекотний день. У їдальні освітнього закладу кипить робота. На декількох локація готуються різні види печива: рогалики, кучерявий пиріг, пеньочки, бублики, обаринки, імбирне печиво. Одні місять тісто, інші формують виріб, ще інші – прикрашають. Запах свіжої випічки приваблює здалека.
Жінки у фартухах бігають то на склад по продукти, то уже несуть коробки із готовою продукцією. Працівниці кухні, будинку культури, дитячих садочків, вчительки та мами дітей, що відвідують Чорниводський ліцей, працюють тут щодня з дев’ятої ранку.
Як все починалося
Спочатку вони збиралися у шкільному спортзалі та плели маскувальні сітки. Згодом у волонтерок виникла ідея готувати провізію для наших воїнів.
Павлина Рубанік
— Люди почали приносити продукти, а ми стали вивчати старовинні рецепти з кулінарних книг наших мам та бабусь, — розповідає Павлина Рубанік, вчителька математики. — Відшукували саме такі, щоб було смачно, корисно, зберігалося довго й транспортувалося зручно.
— Приходимо щодня і готуємо, допоки продукти не закінчаться, — розповідає Марина, мама трьох діток, учнів школи. — Рада, що можу таким чином допомагати нашим воїнам.
Зараз у скарбничці надійних та перевірених рецептів волонтерок є рецепти коржиків з горіхом, кунжутом, льоном, а ще — рогаликів з маком та халвою, згущеним молоком, а також багато різного печива. Найпопулярніші рецепти дбайливо зберігаються у файлах та прикріплені на стінах кухні, щоб завжди бути перед очима кухарок-добровольців. На деяких від руки написані підказки.
Унікальний рецепт
Особливо волонтерки пишаються своїми фірмовими солоними крекерами. Рецепт для крекеру жінки удосконалювали самі, щоразу експериментуючи із різними добавками.
— У хлопців не завжди є хліб. А наш крекер можна їсти і з салом, і з паштетом, і з супом. Це смачно і ситно, — розповідає Марина. — До речі, рецепт крекеру вдосконалили, і тепер печемо не просто солоне печиво, а крекер із часником, цибулею, в’яленими томатами, прованськими травами. Стараємося для наших захисників, наближаємо перемогу.
Марина Теклюк
Спільна справа
За день на випічку господині витрачають приблизно мішок борошна. Продукти для солодощів їм приносять як місцеві жителі, так і підприємці. Так, наприклад, фермер Олександр Мотика зі своїм сином від самого початку повномасштабної війни активно допомагає місцевим волонтеркам. За цей час він неодноразово надавав на шкільну волонтерську кухню борошно та цукор. А недавно привіз 10 мішків зерна, помел якого на старовинному Чорниводському млині організував староста села Віктор Пшонко.
Креативний підхід
Печиво волонтерки прикрашають патріотично. Використовують присипки кольорів державного прапора та роблять мотивуючий напис: «Все буде Україна».
Також розробили власні етикетки для банок із консервованим салом. Впевнені, жартівливий напис «Сало справжнє, українське. Продукт домашнього виробництва. Виготовлено з патріотично налаштованої свині, вирощеної під націоналістичні пісні на Поділлі» додасть гарного настрою військовим.
До речі, коробки волонтерки також прикрашають листами зі словами вдячності військовим. А от на ящиках із консервами знову жарти — звернення із проханням повернути банки особисто за вказаною адресою.
Доставка до адресата
Всю продукцію волонтерки пакують у коробки та відправляють захисникам і захисницям. Та от зазначають, що довіряють перевезення лише перевіреним волонтерам та волонтеркам.
— Головне для нас — це порядність та надійність тих людей, які готові транспортувати наші передачі бійцям, — розповідає одна з волонтерок Тетяна Терещенко, заступниця директора з навчально-виховної роботи Чорниводського ліцею. — Зараз ми тісно співпрацюємо з «Волонтерами Городоччини» та знайомими волонтерами із Хмельницького. Інколи самостійно відправляємо посилки поштою безпосередньо в ті частини, в яких служать наші учні, – у Київ, Харків, Бахмут.
Мотивація
Надихають жінок на продовження волонтерства щира вдячність воїнів, про яку нагадує прапор України з їхніми підписами, який висить на стіні шкільної кухні. Вони отримали його від свого земляка, який зараз на фронті, — городоччанина Олександра Мостового. Колись він навчався саме в цій школі.
Прапор України з підписом Олександра Мостового, який зараз захищає Батьківщину.
Також чорниводські жінки отримують подяки від командирів військових частин, які отримували від них допомогу.
Тож «гарячий цех», як називають себе самі волонтерки, не збирається припиняти свою діяльність аж до Перемоги.
