Дерусифікація
Продовжуємо розповідати про видатних діячів України, на чию честь перейменовані вулиці у Городоцькій громаді.
Герой нової нашої розповіді — Маурицій Ґославський (1802-1834), польський поет, фольклорист та революціонер родом з Поділля, один з яскравих представників «української школи» в польській літературі.
Поляк за походженням, українець за духом
Маурицій Ґославський походив із збіднілої польської шляхти, для якої Україна стала рідною домівкою. Народився він у 1802 році у містечку Фрампіль (нині село Косогірка Ярмолинецького району). Батько його був уродженцем села Чорниводи. Дитячі роки Маурицій провів у селі Нігині, неподалік від Кам'янця-Подільського. Після закінчення Кременецького ліцею вчителював. Тоді ж почав віршувати.
Маурицій Ґославський.
Про що писав Маурицій Ґославський? Передусім, про славне минуле українського народу, про його волелюбство та героїзм, про мальовничу природу рідного краю. Здебільшого вірші народжувалися під впливом народних переказів, легенд та пісень, які він збирав на Поділлі. До речі, Ґославський був одним з перших дослідників українського фольклору. Поет і сам творив пісні, які поширювалися в народі. Особливо популярною на Поділлі стала його пісня «Думка», яку співали і селяни, і міщани, і шляхта.
Літературну славу Ґославському принесла написана у 1826 році поема «Поділля», яка складається з чотирьох частин. Особливий інтерес становить друга частина, де поет подав образ Роксолани і висунув свою власну версію про те, що вона була донькою православного священника Лісовського з подільського містечка Чемерівці.
Дух волелюбства, який змалку керував поетом, привів його до лав польських борців за свободу, які підняли у 1830-1831 роках національне повстання проти російської імперії. Після розгрому повстання Мауриція Ґославського заарештували і кинули до в'язниці, де він помер від тифу у розквіті творчих сил. Одним з останніх його творів був вірш «Пророк України», який пройнятий демократичними та волелюбними почуттями.
