Безробіття під час війни
З початком повномасштабної війни в Україні суттєво зріс рівень безробіття. Про це під час польсько-українського економічного форуму повідомила заступниця Міністра економіки України Тетяна Бережна. За її словами, через бойові дії роботу втратило щонайменше п’ять мільйонів українців.
Складна ситуація із працевлаштуванням і у тиловій Хмельницькій області, зокрема і у Городоцькій та Сатанівській громадах.
Кількість офіційно зареєстрованих безробітних осіб на Городоччині
За даними Городоцької районної філії Хмельницького обласного центру зайнятості, станом на 1 січня 2023 року на Городоччині офіційно зареєстровано 157 безробітних.
— З них 36 — із Сатанівської громади і 121 особа — із Городоцької. З числа внутрішньо переміщених осіб зареєстровано 35 безробітних у двох громадах, — повідомила заступниця директора Городоцької районної філії Хмельницького обласного центру зайнятості Лілія Бонк. Хоча, як відмічають у Городоцькій міськраді, насправді картина по безробіттю значно гірша.
— У нас і до повномасштабної війни була проблема з працевлаштуванням. Багато городоччан заробляли кошти закордоном. А у 2022 році, через воєнний стан, чоловіки позбавилися й такої можливості. Крім цього, у нас на кінець 2022 року було зареєстровано майже три з половиною тисячі переселенців, більшість з яких — безробітні, і лише одиниці з них працюють дистанційно, або зуміли знайти роботу у громаді, — відмітила Олена Гріх, секретар Городоцької міської ради.
Вступила на магістратуру заради роботи
Серед тих, хто втратив усе і розпочав життя з чистої сторінки у Городку — Яна Гусак. До війни дівчина проживала у Пологівському районі Запорізької області та здобувала освіту у Державному Бердянському педагогічному університеті за спеціальністю «Дошкільна освіта. Практична психологія». Коли орки напали на Україну, Яна була на останньому курсі бакалаврату, але завершувати навчання їй довелося дистанційно в університеті, який переїхав до Запоріжжя.
— Ми з мамою місяць жили в окупації. Щоб не наражатись на небезпеку, практично не виходили з укриття. Та коли зрозуміли, що це жахіття скоро не скінчиться, вирішили виїжджати у більш безпечне місце, — пригадує дівчина.
Фото: Городок.City
28 березня 2022 року Яна із матір’ю приїхала у село Новосілка, що на Городоччині (до родичів покійного батька). Освоївшись на новому місці, дівчина одразу почала шукати роботу. Розглядала різні варіанти, але дуже хотіла працювати за спеціальністю. Відтак, звернулася із таким запитом до центру зайнятості. Там їй порадили залишити свої дані, однак зазначили, що нічого обіцяти не можуть, бо таких як вона — багато.
— Зрозумівши, що там мені не допоможуть, я пішла у міську раду, де мені повідомили, що у Городоцькому Центрі надання соціальних послуг психологиня іде у декретну відпустку і потрібна людина, яка б могла її замінити, — розповідає Яна Гусак.
Так дівчина почала працювати за своїм фахом. Спершу проходила випробний термін, а коли отримала диплом бакалавра — офіційно працевлаштувалася.
— Але на цьому я не зупинилася і, щоб стати справжнім професіоналом своєї справи, продовжила навчання у магістратурі, — відмічає дівчина, яка зараз знімає квартиру у Городку і планує тут залишатися, адже повертатися їй вже немає куди — її домівку знищили «визволителі».
До речі, професія психолога — одна із тих, які будуть найбільш затребувані після війни. Адже, як зазначають експерти, тоді частина популярних професій втратить свою актуальність, а найбільш затребуваними стануть фахівці з відновлення країни.
Фото: Городок.City
Не для заробітку, а для інтеграції в соціумі
Почала працювати у Городку і Алла Альошкіна зі славнозвісної Чорнобаївки, що на Херсонщині. Жінка з сім’єю приїхала в Городок у квітні минулого року. Зупинилася у своєї двоюрідної сестри. Синів перевела на навчання в Городоцький ліцей №4, а сама, щоб відволіктися від думок про війну та окупацію, пішла танцювати ZUMBU.
— За професією я — фітнес-тренерка. Однак останніми роками працювала інструкторкою із зумби та бачати. В Городку я спершу просто танцювала, а потім, зрозумівши, що додому зможу повернутись ще не скоро, роздумувала над варіантом викладання зумби. Але оскільки ця ніша вже була зайнята, вирішила вчити городоччан чогось нового — танцю бачата, — зазначила мешканка Херсонщини.
Перед тим, як розпочати займатися власною справою, Алла Альошкіна декілька місяців витратила на пошук відповідної зали для танців. Знайшовши, шукала бажаючих танцювати.
— Я писала оголошення у соціальних мережах, подавала рекламу у місцеве ЗМІ та навіть розклеювала листівки з інформацією про бачату. Врешті-решт мені вдалося сформувати невеличку групу, з якою ми почали працювати, — розповідає інструкторка сучасних танців.
Зараз городоччани танцюють бачату у приміщенні салону «Яна-Вікторія». Його власниця за оренду повної вартості у Алли Альошкіної із Херсонщини не бере з огляду на те, що вона переселенка.
Фото: Городок.City
Як зазначає пані Алла, значних доходів із цієї справи вона не має. Жінка вчить городоччанок танцювати, бо це їй подобається.
— Я розумію, що танці зараз не на часі. Але це те, що я роблю найкраще, і тимчасова робота мені допомагає не збожеволіти у чотирьох стінах чужої квартири, — відмічає жінка і радить усім переселенцям, якщо не для заробітку, то просто заради адаптації в громаді, намагатися знайти роботу.
Робота у Городоцькій громаді
Робота у Сатанівській громаді
Фото: Городок.City
Молодий підприємець
Гарним прикладом для тих, хто назавжди або на тривалий час планує залишатися на Городоччині, є 23-річний Валерій Мількевич. Переселенець із Білої Церкви, що на Київщині, коли розпочалася повномасштабна війна, приїхав у Городок до родичів. Коли хлопець зрозумів, що війна швидко не закінчиться і на Київщині ще довго буде небезпечно, зареєструвався як ФОП і відкрив власний барбершоп у Городку.
Валерій з дружиною.Фото: Городок.City
— Я ніколи не думав, що в Україні займатимусь бізнесом. Планував це робити у будь-якій іншій європейській країні, але точно не тут. Бо вважаю, що у нас законодавство далеке від досконалості. Та склалося так, що після навчання у Польщі я приїхав до України, щоб пройти курси барбера, і почав працювати у Києві. А потім доля привела мене на Городоччину.
Тут Валерій місяць жив на заощадження, а потім почав стригти чоловіків у тітки на веранді. Бажаючих зробити зачіску у професіонала ставало все більше, тому він вирішив відкрити справжній чоловічий салон. Через ОLX знайшов приміщення, зробив у ньому косметичний ремонт (бюджет-варіант), закупив меблі і відповідне обладнання та зареєструвався як фізична особа підприємець.
— Це було нескладно. Я звернувся до Городоцького центру надання адміністративних послуг з паспортом та індивідуальним податковим номером. Обрав КВЕДи та групу єдиного податку для ведення бізнес-діяльності і за декілька днів отримав документи, з якими мені необхідно було звернутися до податкової служби. Прийшовши туди, я дізнався, що податки сплачуватиму не у Городоцьку громаду, а за місцем прописки, тобто у Білу Церкву. Відтак мені потрібні були певні документи звідти, і на це пішло трішки більше часу, ніж планувалося, — розповідає Валерій.
Сьогодні барбер успішно веде бізнес у Городку, проводить майстер-класи для чоловіків і планує створити ще одне або два робочих місця у своєму салоні.
— Я вважаю, що навіть під час війни можна стати успішним бізнесменом і, працюючи, підтримувати українську економіку та армію. Не потрібно боятися починати все з нуля. Мені, щоб відкрити барбершоп, знадобилося для старту орієнтовно тисяча доларів. Звісно, у мене були певні заощадження, але, як на мене, це невелика сума коштів. Тому, вважаю, кожен може розпочати власну справу. Головне — бажання! — відмічає киянин.
Фото: Городок.City
Фото: Городок.City
Загалом у колишньому Городоцькому районі, а сьогодні — у Городоцькій та Сатанівській громадах, як повідомляє начальниця Городоцької державної податкової інспекції Головного управління державної податкової служби у Хмельницькій області Наталія Хорошова, станом на 1 грудня нараховувалось 1926 платників податків, із них ФОПів — 1282. Протягом 11 місяців минулого року на Городоччині зареєстровано 13 нових юридичних осіб та 142 ФОПи.
Даний матеріал створено за підтримки проєкту «Накипіло. Освіта» та DW Akademie в Україні.
