Непоправна втрата
Натовп людей, оберемки квітів та заплакані очі рідних біля закритої домовини полеглого Героя. 22 січня городоччани прощалися з українським захисником Богданом Дикунцем, який загинув під час виконання бойового завдання у місті Оріхів, що на Запоріжжі.
«Це була людина слова. Добрий, чесний, відповідальний та працьовитий», — Таким його запам’ятали у Великояромирському старостинському окрузі, що входить до Городоцької громади.
Фото: Городок.City
Історія полеглого воїна
Богдан Дикунець народився на Городоччині. Як розповіли журналістам Городок.City родичі, мати його покинула у ранньому дитинстві. Із чотирьох до десяти років він проживав з бабусею та дідусем у селі Скіпче.
— Я з Богданом навчалася в одному класі. Він був дуже добрим і кмітливим. Завжди допомагав бабусі та дідусеві. А потім з батьком переїхав до Казахстану,— пригадує його троюрідна сестра Ольга Ковтонюк.
Вона розповіла, що після закінчення школи Богдан знову повернувся до України. Вступив у Балинське вище професійне училище. Опісля служив в армії, одружився і разом з сім’єю проживав у селі Завадинці.
— Він був дуже гарним сім’янином. Разом з дружиною виховав двоє дітей — сина і доньку. Ще встиг побавити 3-річного онука. А у червні 2022 року пішов до лав Збройних сил України захищати Батьківщину від загарбників, — розповідає Ірина Ковальчук, троюрідна сестра полеглого воїна.
Останній шлях воїна
Востаннє Богдан Дикунець приїжджав додому на Різдво, а вже 16 січня 2023 року його серце перестало битися.
Домовину з тілом полеглого Героя земляки навколішки зустрічали 21 січня. Похоронна процесія відбулася наступного дня. Ще зранку до його домівки почали сходитися односельчани та мешканці навколишніх сіл. На подвір’ї було чутно схлипування. У натовпі люди пригадували, яким був загиблий за життя.
— Це була дуже працьовита людина. Він не мав постійної роботи, але був безвідмовним. Тут, у Завадинцях, практично в кожній хаті він робив ремонт. Словом, у Богдана були золоті руки. Шкода, що ними він був змушений тримати зброю, — крізь сльози говорить Ірина Ковальчук.
Поминальне Богослужіння за упокій душі полеглого воїна відбулося у нього вдома. Потім похоронна процесія рушила у сторону місцевого кладовища. Традиційно попереду несли хрест, хоругви та фотографію військового. Позаду йшли земляки із квітами. А за автомобілем, який віз домовину з тілом вбитого Героя, крокували вбиті горем рідні. Похоронили українського захисника у селі Завадинці.
