Похорон у селі Курівка
Тривожні дзвони сповіщають все село: біда прийшла у домівку сім’ї Сосніцьких. На фронті загинув Богдан, 22-річний військовий, який мужньо боронив свою Батьківщину.
2 лютого, у сніжний день, вулиці села Курівка заполонили люди. Село не таке вже й велике — всього близько 200 жителів, але того дня на вулицях ніде було яблуку впасти. Біля будинку загиблого Героя зібралися рідні, близькі, сусіди, односельчани, побратими. Усі мовчать. Інколи чутно поодиноке схлипування, інколи – стогін та важкі зітхання. Хтось пошепки повторює: «Як же так?…». Хтось утирає сльози, які на обличчі уже проклали стежину журби.
На колінах проводжали у вічність свого захисника жителі села Курівка.Фото: Городок.City
— Боже ж ти мій, — шепоче пані Наталія Кісільовська, односельчанка. — Який же він добрий був. Та в його сім’ї всі такі. Батько рано пішов на той світ. Мати Богдана сама ставила на ноги своїх п’ятьох дітей: старшу доньку та чотирьох молодших синів. І от знаєте, як то в селі: всі про всіх все знають. А тут четверо хлопців в хаті — і про них ніхто жодного поганого слова сказати не може. Це такі добрячі, милі, хороші люди. Золоті хлопці. Завжди з повагою ставилися і до мами, і до вчителів у школі, і до односельців. Дуже добрі, чемні та виховані діти.
Він хотів щастя
Учителька Богдана пригадує: «У класі, де він навчався, було лише четверо учнів — двоє хлопців та двоє дівчат. І всі вони були як сім’я».
— Богдан у школі завжди казав, що як виросте, то його мама ніколи не буде бідувати. Казав: «Я зроблю все, щоб моя мама була щаслива». Він всіма силами намагався допомогти сім’ї. Він посадив сад, він завів пасіку, він хотів сім’ї, він хотів добра, він хотів щастя, — розповідає Олена Мощанець, вчителька загиблого Героя.
Місяць тому одружився
У сім'ї Богдана всі дуже дружні, — пригадує староста села Курівка. А ще — дуже порядні, відповідальні та працьовиті.
— Свого часу Богдан працював соціальним працівником при сільській раді. Це була дуже працелюбна та порядна людина. Мав дуже багато планів. Займався бджільництвом. Хотів заробити гроші, відкрити свій бізнес.... Місяць тому він одружився, — каже Микола Гензера, староста села Курівка.
Фото: Городок.City
Усі — військові
Земляки розповідають, що всі брати Героя, крім наймолодшого, який ще школяр, пройшли строкову військову службу. Двоє братів були в АТО. Найстаршому сьогодні 32 роки. І всі троє воювали на фронті.
— Коли почалася війна, Богдан був в Угорщині на заробітках. Та як тільки почув, що двоє його старших братів – Толя та Андрій — пішли на фронт, відразу повернувся. Казав: «Як я там буду? Мої брати воюють, а я що? Я теж буду захищати Батьківщину», — пригадує Наталія Кісільовська.
Рідні Богдана у скорботі.Фото: Городок.City
Трагічна звістка
27 січня у село прийшла трагічна звістка: Богдан загинув, виконуючи бойове завдання на Донеччині. Ворожий снаряд поцілив у його бліндаж. 1 лютого Героя привезли додому. Це була остання його ніч у батьківській домівці. 2 лютого усім селом люди проводжали Богдана в останню путь.
Він вибрав свій шлях
На похорони побратима приїхало і чимало його товаришів по службі.
— З Богданом служили в одній роті. Це був патріот, який любив свою землю, любив Україну. За Україну і загинув, — сказав Едуард.
— Козак вибрав свій шлях, — додав Андрій. — Він загинув, захищаючи свою країну. Тому плакати за його вибір, думаю, мають право тільки рідні. А ми маємо пишатися ним. Він ішов, знаючи, куди іде. Тільки хвала і вічна пам'ять йому.
Заупокійна служба відбулася у храмі в селі Курівка. На кладовищі у рідному селі захисник знайшов і свій вічний спочинок. Богдану тепер навічно 22.
