Похорон Героя
17 березня жителі сіл Бедриківці та Новосілка прощалися із воїном - оператором відділення інженерних загороджень Ігорем Волосом. Військовий загинув 11 березня на Луганщині.
Пам'ятне фото Ігоря ВолосаФото: Городок.City
У селах Новосілка та Бедриківці — мертва тиша. Чутно лише схлипування людей, крик матері і тужливі церковні дзвони. На узбіччі дороги навколішки стоять люди. Сльози котяться по їх щоках. Низько вклоняючись, із квітами в руках, вони прощаються зі своїм захисником.
Останній шлях ГерояФото: Городок.City
— Я пишаюся моїм учнем. Я схиляюся перед ним, його батьками, його родиною. Ігор достойний того, щоб його всім селом проводжали в останню путь, — каже Алла Кайданська, перша вчителька загиблого.
Маємо поважати його вибір
Ігор Волос народився і зростав у селі Бедриківці. Він був найстаршою дитиною у багатодітній сім’ї. Після закінчення місцевої школи навчався у Кам’янець-Подільському. Дуже любив історію. І саме тому не міг не піти на війну.
— Ігор казав мамі: «Мамо, це мій вибір, і ти маєш пишатися мною», — плачучи, пригадує Галина Малькут, вчителька хімії Бедриковецької школи, яка навчала Ігоря з 7 по 11 клас. – Ми всі маємо поважати його вибір та пишатися ним. І ми гордимося…..
Як розповідають родичі загиблого, Ігор Волос не чекав повістки. На фронт пішов одним із перших у селі. Спершу проходив навчання у Кам’янець-Подільському, а потім — на передову, де і загинув 11 березня поблизу населеного пункту Кремінна, що на Луганщині. Удома на воїна чекали мати, бабуся, сестра, брат та племінниці.
— Він дуже любив своїх племінниць, свою сестру, брата, маму. Його вся рідня була дуже за ним. Особливо бабуся, для якої Ігор був всесвітом, — пригадує Тетяна Купчак, кума загиблого. — Я не знаю, як рідні мають пережити це горе. Звісно, ми всім селом будемо допомагати їм. Але ніхто і ніщо їм вже не замінить Ігоря. Такої людини на світі більше немає.
17 березня всі, хто знав і не знав Героя, проводжали його в останню путь. Поховали Ігоря Волоса на кладовищі у Бедриківцях поряд із батьком. Йому тепер навічно 33.
