Танцює усе життя
Вікторія Горобець танцює з восьми років. Одного дня, коли дівчинка навчалася у другому класі, в її школу прийшли тренери з бальних та сучасних танців. Вони розповідали дітям про танцювальний гурток, яким зацікавилася маленька школярка. З часом її дитяче хобі стало основною професією.
Сьогодні вона — тренерка танцювальної школи Данс-Центр «Успіх», що у Хмельницькому, та Данс-Центр «Альянс», що у Городку.
— Для мене танець — це постава, краса та грація. Людина, яка танцює, завжди почувається вільно і їй легко знаходити спільну мову з оточенням. Саме за це я люблю танець, — відмічає хореографка.
Фото: facebook.com
Історія хмельничанки
Тренувати дітей Вікторія почала ще в 11 класі. Готуючись до вступу у виш, хмельничанка також роздумувала над професією ветеринара, але не зрадила давній мрії й вступила до Рівненського державного педагогічного університету на факультет хореографії.
— Навчалася я заочно і паралельно працювала, — розповідає Вікторія.
У танцювальній залі вона познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком Юрієм Горобцем. Спершу він був її партнером у танці, тепер — по житті. Разом вони тренують хмельничан і виховують двох синів, які також танцюють.
Фото: facebook.com
— Нашому старшому сину — 17. Він зараз живе і навчається за кордоном і є срібним призером Німеччини. Молодшому сину — 13. Він також переможець обласних, всеукраїнських та міжнародних змагань. Найбільше ми пишаємося його перемогою в Англії, Голландії та Польщі, де він разом зі своєю партнеркою Евеліною виборов срібло на Чемпіонаті світу, — розповідає Вікторія Горобець.
Дмитро з батьками та своєю партнеркою.
Даніїл з мамою та своєю партнеркою.
Війна
До війни сім’я Горобців жила безтурботним життям і працювала над розвитком культури України. Однак 24 лютого все змінило. Два місяці двері їхньої хореографічної школи були зачинені. Вікторія з дітьми поїхала за кордон, а її чоловік ще довго не міг повірити у те, що весь цей жах відбувається насправді.
— Трішки оговтавшись, він з нашою командою відновив заняття у школі. Спершу працював на волонтерських засадах, та з часом був змушений повернути оплату за тренування, адже податки з нас ніхто не знімав і потрібно було платити зарплати хореографам, — пригадує Вікторія.
Через пів року життя у Німеччині жінка з молодшим сином повернулася до України й також продовжила заняття з хмельничанами. Разом почали організовувати благодійні концерти, кошти з яких спрямовували на потреби військового колеги та хореографа, у якого хвора дитина.
— На лікування потрібні дуже великі кошти. На даний час дитина лікується в Англії, їй планують робити пересадку кісткового мозку, — розповідає хореографка.
Робота у Городку
З січня цього року Вікторія тренує й городоцьких танцюристів і танцюристок, які колись були вихованцями зразкового ансамблю спортивного бального танцю «Каскад». Сьогодні вони — колектив сучасного танцю Данс-Центр «Альянс» і прославляють рідний Городок на різних конкурсах.
— У Городок мене запросили батьки дітей, які дуже хочуть займатися бальними й сучасними танцями. Однак їхній тренер Володимир Фурман не має змоги до них приїжджати двічі на тиждень. Тому ми домовилися працювати разом і створити тут окремий колектив під назвою Данс-Центр «Альянс». Зауважу, що діти тут справді дуже вправні. За цих пів року вони вже виступали в Івано-Франківську та у Хмельницькому. Зараз готуються до фестивалю і змагань, які відбудуться в обласному центрі, — розповідає Вікторія Горобець, яка майже кожного тижня возить своїх вихованців на змагання обласного, всеукраїнського та міжнародного рівнів.
Сьогодні вона працює без вихідних, але як зазначає, робить те, що любить найбільше. Тому робота для неї і є своєрідним відпочинком.
