Нове життя
Від початку війни у Городоцьку громаду приїхало понад три тисячі переселенців. Значна частина цих людей поселилася у приватному секторі. Хтось винайняв помешкання, а хтось живе у родичів. Яка ситуація у цих людей із працевлаштуванням та чи вдалося їм знайти роботу у Городку?
Ольга Присяжнюк-Шевченко — мешканка Херсонщини. У Городок жінка приїхала у лютому 2022 року із чоловіком та дитиною. Живучи у тиловій громаді, сім’я бере участь у всіх можливих заходах і цікавиться місцевими новинами, аби розширювати свій кругозір.
Фото: Городок.City
«Тут нам подобається. Городок — це маленька батьківщина мого чоловіка. Тут він провів дитинство, проте все своє свідоме життя прожив на Херсонщині. Він — вчитель і продовжує вчити дітей у школі, щоправда, дистанційно. Адже у прифронтових зонах навчатися очно не має змоги. Я ж державна службовиця. Два місяці тому вийшла з декретної відпустки. Проте зараз на простої, тому що працювати онлайн не маю змоги».
Людмила Натуренко — киянка. У Городок приїхала з трьома синами, один із яких ще школяр і зараз навчається у школі нашого міста. Жінці вдалося швидко адаптуватися у Городку. Вона досить комунікабельна, тому й з працевлаштуванням проблем не виникло.
Фото: Городок.City
«Я не звикла сидіти без діла, тому, трішки адаптувавшись у Городку, почала шукати роботу. Певний час працювала у продуктових магазинах. Опісля знайшла роботу у сфері освіти. За це я безмежно вдячна керівнику даної галузі Сергію Рибаку».
Ірина Подопригора родом із Добропілля, що на Донеччині. Приїхала на Хмельниччину у квітні минулого року. Спершу поселилася у селі Кузьмин, та згодом переїхала до Городка. Каже, що люди тут дуже добрі й завжди готові прийти на допомогу.
Фото: Городок.City
«Я пенсіонерка. До повномасштабної війни працювала кухаркою у школі. А у Городку роботи не шукаю. Отримую пенсію і допомогу від держави».
Ірина Мішкова — з Лисичанська, що на Луганщині. У Городоцьку громаду приїхала у квітні 2022 року разом із внучкою, яка є сиротою. Зупинилися вони у Лісогірці. Дівчинка навчається у Городоцькому ліцеї №2.
Фото: Городок.City
«До війни ми мали свій бізнес та, на жаль, його втратили, як і домівку. Тут постійної роботи у мене немає. Інколи замінюю свою нову подругу у сільському магазині».
Євгеній Бодянський харків'янин. У Городок приїхав із дружиною ще на початку повномасштабної війни. Про це місто дізнався від о. Віктора Лутковського, який обвінчав його з дружиною багато років тому.
Фото: Городок.City
«Сьогодні нам понад 70 років, та попри поважний вік, ми ще працюємо онлайн у Харківському національному університеті радіоелектроніки. Але скоро плануємо повертатися додому, бо дуже скучили за рідною домівкою».
