Заняття з петриківського розпису
У Гончаренко центрі в Теофіполі на Хмельниччині проводять заняття з петриківського розпису для маленьких переселенців та місцевих дітлахів. Метою занять є не лише розвиток творчого мислення, а й соціальна адаптація малечі до нового середовища, зняття стресу та подолання психотравми від пережитого. Про це Городок.City повідомили у пресслужбі волонтерської мережі «Гончаренко центр».
Заняття з петриківського розписуФото: Гончаренко центр
У Теофіполі волонтери проводять заняття з петриківського розпису, паперопластики та малювання для маленьких переселенців з окупованих територій та місцевих відвідувачів.
11-річна Марія Павліченко з Херсонщини приходить на заняття з молодшим братиком Костею.
«Ми переїхали до Теофіполя з Херсонщини ще минулої весни. Я приходжу на малювання та на англійську в Гончаренко центр. Цьогоріч піду тут до школи, тому що у мене тут вже є багато друзів. І мій брат Костя теж піде. Мені дуже подобається малювати, особливо квіти, та робити різні красиві речі. Пані Анна, яка вчить нас петриківці, — дуже класна. Ще вона пече смачні-пресмачні пряники та пригощає нас!», — наголосила маленька художниця.
Хто проводить заняття
Заняття проводить художниця та кондитерка Анна Жуковська, яка сама переїхала до Хмельниччини зі Сквири, що на Київщині.
Фото: Гончаренко центр
«Я змінила місце проживання та знаю, як важлива підтримка. І це мені пощастило, бо обставини переїзду були радісними — я вийшла у Теофіполі заміж. Але навіть мені було важко. А людям, які втратили свої домівки через війну, тим паче потрібна підтримка. Особливо, якщо це діти! Адже малеча так гостро переживає біль! І часто діти не можуть його висловити, інакше ніж через творчість», — каже ведуча занять.
Для кого заняття
За словами директорки Гончаренко центру в Теофіполі Лілії Архіпович, понад половина групи – переселенці. «Діточки, які переїхали до Хмельниччини з окупованих територій, відвідують у нас заняття давно. Ми цілеспрямовано робимо змішані групи, щоб діти звикали, знаходили для себе нове коло спілкування. Так само звикають і батьки. Перший рік багато дітей, які ходять до нас на творчі заняття та англійську, продовжували навчання дистанційно у своїх школах. А зараз мені матусі кажуть, що записали дітей до нашої місцевої школи. Ми раді, що вимушені переселенці відчувають, що Теофіполь – їхній новий дім!» — зазначила керівниця волонтерського простору.
«Якби не ці заняття, якби не підтримка волонтерів — ми б вже з глузду з’їхали! Це було так страшно і важко. Здавалося, що я не витримаю, коли почалася війна. Здавали нерви. А в мене маленький син, треба було триматися. Я дуже вдячна теофіпольцям! Це неймовірні, добрі та справжні люди, які підставили нам дружнє плече. Зараз ми тут вже акліматизувалися, Богдан познайомився з однолітками, пішов до школи. І, звісно, продовжує ходити на свої улюблені творчі заняття», — поділилася з нами Луїза Гриценко, що переїхала з Харківщини.
