Гендерно орієнтоване виховання
Чи часто ви чуєте фрази типу «ти хлопчик і плачеш» чи «ти дівчинка, а носиш все чорне»? Ці стереотипи починають формуватися ще з дитинства, часто передаються від батьків та вчителів у школі. Учителька Вікторія Скриганюк, яка 3,5 роки пропрацювала у Вінницькій школі, викладала українську мову та літературу, була керівницею гуртка журналістики та книжкового клубу, поділилася із нами своїми спостереженнями щодо гендерного виховання та його актуальності у сучасних школах, а також розповіла як особисто підвищує гендерну чутливість учнів і учениць.
Не всі готові змінити
— Вікторіє, свого часу ти стала переможницею Конкурсу журналістських матеріалів із гендерної тематики, який проводив Волинський пресклуб. Тоді ти досліджувала впровадження гендерних аспектів у дошкільних закладах освіти та початковій школі Городоччини. Згодом сама стала вчителькою та переїхала у Вінницю. Тож тепер можеш поділитися власним досвідом гендерно орієнтованого підходу в освітньому процесі.
— Із досвіду роботи в державній школі можу сказати, що проблема гендерного виховання є суперактуальною. У школі, де я працювала, більшість вчителів мають величезний багаж предметних знань, але часто вони «законсервовані» в часі. Старші вчителі важко адаптуються до потреб сучасності (не всі!). Тому поняття «гендерне виховання» частіше за все можна почути на нарадах або виступах психолога, а не відчути під час роботи з дітьми.
Вікторія СкриганюкФото: Вікторія Скриганюк
— На твою думку, чому гендерно орієнтоване виховання ще мало поширене в школах?
— Певною мірою впровадження Нової української школи (наразі початкова школа та 5-6 класи) допомагає змінити підхід до викладання і надає більше можливостей для професійної самореалізації. Але, знову ж, не всі готові змінити свої 20-, 30-річні методи викладання.
І якщо комусь може здатися, що то вчителі такі погані, то наголошую, що в жодному разі — ні. Адже, щоб вчитель зрозумів, що таке те гендерне виховання, для початку потрібно пояснити це безпосередньо вчителеві.
Гадаю, аби розв'язати цю проблему, важливо надавати вчителям можливість для постійного професійного зростання та оновлення методичної бази.
Фото: Вікторія Скриганюк
Підходи у роботі
— Які саме підходи використовуєш в роботі з дітьми?
— Найчастіше — бесіди, дискусії. Гадаю, саме під час діалогу діти найкраще сприймають та засвоюють інформацію. Також переглядаємо навчальні ілюстративні та відеоматеріали, але ОБОВ’ЯЗКОВО після перегляду обговорюємо.
Я завжди намагалась втілювати принципи гендерночутливого виховання учнів. Під час роботи з дітьми мені важливо було зрозуміти їхні сильні та слабкі сторони, їхні вподобання, хобі, аби допомогти розвивати те, що вже закладено в них. На уроках я намагалась враховувати різні потреби та можливості учнів незалежно від їхньої статі чи гендерної ідентичності. Мені хотілося створити сприятливе середовище для учнів.
— Можеш навести конкретний приклад?
— Наприклад, на уроках літератури ми з дітьми аналізуємо персонажів творів за з огляду на їхні гендерні ролі. Таким чином ми досліджуємо наявність стереотипів і як вони впливають на поведінку та характери персонажів.
Далі обговорюємо, як гендерні стереотипи впливають на життя реальних людей та як можна протистояти цим стереотипам у сучасному суспільстві. У підсумку учні розуміють та критично оцінюють гендерні проблеми у сучасному суспільстві.
От пригадую, ми вивчали повість «Захар Беркут» Івана Франка. У цьому творі з учнями досліджувала гендерну проблематику через призму козацького життя в середньовічній Україні.
Твір демонструє традиційні гендерні ролі, де чоловіки виступають як воїни, а жінки — як домогосподарки та матері. Крім того, у творі можна також простежити жіночу силу та вплив на важливі рішення, навіть у місцях, де жінки формально не мають влади.
Але найголовніше — те, що у творі порушується питання про рівноправ'я та взаємоповагу між чоловіками та жінками, наголошуючи на потребі взаєморозуміння та підтримки у стосунках (на прикладі Максима та Мирослави, Захара Беркута та громади тухольців).
Фото: Вікторія Скриганюк
Вчителі «нового покоління»
— Чи були у тебе в школі моменти, коли твій підхід до навчання учнів викликав несприйняття у колег?
— Інколи було нерозуміння моїх методів роботи, оскільки я з учнями більше виступала в ролі фасилітаторки, аніж вчительки в традиційному розумінні.
Та загалом це сприймалося позитивно. Мене та мою молоду колегу часто називали вчителями «нового покоління».
— Чи були якісь конфліктні ситуації у школі, пов'язані із гендерними стереотипами, булінгом... Скарги батьків чи дітей...
— Були моменти образливих стереотипних коментарів на зразок «Ти хлопчик і плачеш», «Ти дівчинка, а носиш все чорне», «Ти дівчинка, а у тебе чоловіча зачіска» тощо. У моєму класі було декілька випадків подібних словесних образ вчителя щодо дітей. Зазвичай батьки одразу звертались до мене і ми працювали над проблемною ситуацією.
Також кожного тижня у нас із дітьми була так звана «Виховна година», під час якої я 10-15 хвилин намагалась виділити для того, аби діти могли висловитись, що їх турбує, чи є проблеми/конфлікти/ непорозуміння з вчителями/однокласниками. Якщо проблема була, ми одразу спільно шукали її рішення. Я намагалась будувати діалог так, аби діти самостійно знаходили шляхи розв'язання проблеми.
Трапляються поодинокі «неформали»
— А чи підвищують вчителі свою обізнаність із теми гендерної рівності?
— Вчитель має право обирати самостійно тематику курсів підвищення кваліфікації, але все ж є рекомендації від адміністрації закладу (наприклад, в минулому навчальному році ми мали пройти курси для викладання в НУШ (5-6 кл.), з інклюзії та психологічної підтримки). Більшість вчителів проходять саме ті курси, які рекомендує адміністрація. Але трапляються поодинокі «неформали», які виявляють бажання досліджувати питання гендерної рівності.
— Наскільки у школі обізнані із таким документом як Стратегія впровадження гендерної рівності у сфері освіти до 2030 р., де виписані проблеми та куди треба рухатись для впровадження гендерної рівності?
— Не пригадую, щоб адміністрація ознайомлювала педагогічний колектив на початку навчального року.
Фото: Вікторія Скриганюк
На реальних кейсах
— Чи розмовляла ти або хтось з вчителів про гендерну рівність із дітьми, повагу до різноманітності? Чи знають учні й учениці про дискримінацію і як захищати свої права?
— Зі своїм класом я активно обговорювала питання гендерної рівності та толерантного ставлення. Діти знають, до кого вони можуть звернутися, якщо їхні права порушують.
Був випадок у моєму класі (7 клас), коли хлопчик порушував особистий простір дівчинки (вона йому подобалась, але він не знав, як це показати). Спочатку дівчинка намагалась захистити власні кордони самотужки, поговоривши з ним. Далі — повідомила мене й ми втрьох поспілкувалися.
Гадаю, саме на таких реальних кейсах діти й вчаться захищати свої права, розуміти свої кордони та кордони інших людей.
Матеріал створено за підтримки Волинського пресклубу.
