«Жінка легенда»
Оксана Михайлова — педагогиня, яка пів століття свого життя присвятила сфері освіти та виховала не одне покоління. Позаочі її називають «жінкою легендою». А вона й досі, перебуваючи на заслуженому відпочинку, навчає дітей.
Далі — історія 70-літньої освітянки з династії педагогів, яка ніколи не здається і завжди йде вперед.
Зустріч
Прохолодний січневий день. Я заходжу у будинок Оксани Михайлової й чую голос її учня. «Іду-іду», — гукає вона здалеку і через пів хвилини виходить у коридор — трішки розгублена, бо не чекала гостей, а тим паче не готувалася до інтерв’ю.
Оксана Михайлова зі своїм учнемФото: Городок.City
Подорож у минуле
Ми ходимо по будинку з кімнати в кімнату, де підлога встелена килимами, стіни прикрашені фотографіями та образами, а з каміна доноситься звук потріскування дров.
Фотографії дітей Оксани Михайлової та її онуків — Аліси, Ілона, Ростислава і Вови. Фото: Городок.City
— У цьому домі я народилася і прожила майже усе життя, — дивлячись у далечінь, каже вчителька і поринає у спогади. Вона згадує дитинство, мужнього батька та неймовірно добру матір, яка завжди була для неї прикладом людяності. Зазначає, що є другою дитиною у багатодітній сім’ї. Має старшу сестру Людмилу та молодшого брата Віктора. І всі вони — педагоги, так само як і батько.
Коротко про довгий шлях освітянки
Свою освітянську кар’єру жінка розпочала у Великій Яромирці. Потім працювала у Леваді та Кузьмині, а у 1982 році знову повернулася у свої Лісоводи й почала працювати у рідній школі.
— Спершу мала декілька годин математики, потім працювала педагогом-організатором, заступницею з виховної роботи, пізніше — з навчальної, а потім стала директоркою, — відмічає екскерівниця Лісоводського ліцею.
Оксана Михайлова у школі Фото: Архів Оксани Михайлової
Для Оксани Михайлової її школа стала другою домівкою. Туди вона приходила рано-вранці й була до пізнього вечора.
— Напевно, я приділяла менше уваги й часу своїм дітям, ніж учням. У школі я практично жила. Тому сьогодні я намагаюся проводити якнайбільше часу з рідними та балувати онуків, — зазначає педагогиня.
Досягнення освітянки
За пів століття роботи у сфері освіти Оксана Михайлова реалізувала чимало проєктів. Її ліцей потрапив до сотні найкращих шкіл України. А вона стала заслуженою працівницею освіти України. Однак зазначає, що це досягнення належить не лише їй, а всьому її колективу, яким педагогиня дуже пишається. А про себе каже, що за все життя вона навчилася одному — творити людину.
— Я любила вчитися і навчати. Мені хотілося брати участь у всіх можливих заходах та конкурсах. Якби я сиділа на місці й нарікала на життя, то нічого б не досягла. Я вважаю, що завжди потрібно йти вперед. Навіть якщо важко, але разом з тим, завжди потрібно залишатися людиною, — наголошує лісоводчанка.
А ще відмічає, що також важливо вчасно піти. Тому, попри те, що вона дуже любить свою роботу, минулого року все ж вирішила піти на заслужений відпочинок. Хоча відпочинком це складно назвати, адже у її домі й надалі гучно та гамірно. За столом — досі сидять улюблені учні і вона продовжує їх навчати такого складного, але цікавого та важливого предмета — математики.
— Я не маю часу відпочивати. У мене завжди багато роботи. Приходять мої учні, які для мене як рідні діти. Коли я приходжу в школу, вони всі до мене біжать, обіймають… Вони — найкраща відзнака моєї роботи, — всміхається Оксана Михайлова.
Сьогодні до рідної школи вона приходить рідко, бо нехотячи зриває колишнім колегам уроки. Тепер її обов'язки виконує найкраща подруга Галина Івашко, а години математики веде її власна учениця. І цьому вона безмежно рада.
