Повернення до відносно мирного життя
Сергій Ільїн — молодий худорлявий хлопець з села Покровка, що на Сатанівеччині. Він один із тих добровольців, які у перші дні повномасштабної війни йшли захищати свою Батьківщину. Воював чоловік два роки і два місяці. Сьогодні допомагає побратимам у тилу і намагається повернутися до відносно мирного життя на Хмельниччині.
Історія воїна
39-річний Сергій Ільїн — третя дитина у багатодітній сім’ї. Народився і зростав у селі Покровка, де проживає досі. Освіту здобував у Волочиському професійному училищі. Там навчався на штукатура, лицювальника-плиточника та маляра. Опісля проходив строкову службу. У першому шлюбі у нього народився син, у другому — син та донька. Попри те, що він багатодітний батько і мав змогу не йти до лав Збройних сил України, коли розпочалася повномасштабна війна, Сергій був одним із перших, хто поповнив ряди українського війська.
— Я — артилерист. Обслуговував та керував самохідною артилерійською установкою 2С1 «Гвоздика». Служив у третій залізній танковій бригаді. Захищав Харківщину та брав участь у наступальній операції, — зазначає ветеран.
Про роки служби розповідає неохоче. Каже, всяке було, але головне, що поряд були надійні люди — побратими та командири. Місцеві мешканці ставилися до них по-різному. За словами Сергія, в очі посміхалися, але коли на Харківщину заходили російські війська, то в деяких населених пунктах їх зустрічали з триколорами.
Повернення до цивільного життя
Сьогодні Сергій повернувся до рідної громади і намагається стати цивільним. Правда, війна зробила чоловіка дратівливим. Він «спалахує», як сірник через різні дрібниці й часто під гарячу руку потрапляє дружина.
— Інколи я можу підвищити на неї голос. За декілька хвилин розумію, що був неправий, та нічого з собою не можу зробити. Тому багато часу проводжу у гаражі. Там я почуваюся комфортно, — зізнається ветеран.
Для нього найкращі ліки — робота
До психолога Сергій звертатися не хоче. Каже, що для нього найкращі ліки від усіх недуг — робота. Тому зараз він багато працює, здебільшого на будові, і допомагає своїм побратимам. Нещодавно придбав авто для транспортування поранених, який вже відправили на передову.
— Мене про це попросив мій сусід. На цю автівку зібрали кошти усі небайдужі сатанівчани, а відремонтували її місцеві волонтери. Ми придбали опель універсал. Він недорогий, тому що був не в найкращому стані та ще й без документів. Але це якраз те, що потрібно, — зауважує Сергій Ільїн.
Сергій ІльїнФото: Городок.City
Зараз він з волонтерами ремонтує мотор до іншого автомобіля для воїнів і мріє лише про одне — повернення усіх побратимів з поля бою живими та здоровими.
Шеврони воїнів.Фото: Городок.City
До слова, ще одне місце сили Сергія сьогодні — його автомобіль. Там у нього зібрана ціла колекція шевронів, які, немов амулети, захищають ветерана від зла.
