Історія двох сімей, які довели, що мрії збуваються
Від ідеї до власної меблевої майстерні – шлях, який подолали дві городоцьких сім’ї – Каганець та Литвинюк. Їхній ентузіазм та наполегливість перетворили мрію на реальність. Зараз меблі із Городка прикрашають оселі багатьох українців. Яка історія стоїть за цим успіхом? Як їм вдалося подолати всі труднощі та виклики на шляху до успіху та завоювати серця клієнтів? Про усе це – наша публікація.
Задум
12 років тому вони стали родиною. З різницею у місяць відгуляли весілля брат і сестра Ігор та Ірина Каганці. Молоді, сповнені ентузіазму, дві сім’ї мріяли про успішне життя, власне житло, свій бізнес. Були впевнені, що так воно й буде, проте знали, що доведеться важко працювати.
— Тож разом поїхали на заробітки на меблеву фабрику, — розповідає Любов. — Потрібно було заробити кошти на станки, матеріал та інше обладнання. А ще нам потрібен був досвід. Досвід того, як виготовляти меблі.
Ірина Литвинюк та Любов КаганецьФото: Городок.City
Старт
Три роки вони важко працювали на чужині, а потім, повернувшись додому, вчотирьох взялися за свій перший каталог.
— Нам потрібно було створити лінійку виставкових моделей, аби мати що запропонувати покупцеві, — пригадує Ірина Литвинюк. — Ми працювали зраночку до пізньої ночі. Це було дуже важко…
У перший каталог увійшло 10 моделей двоспальних ліжок. Городоччани, не маючи художньої освіти, творили ескізи серцем та душею. А тоді молоді підприємці почали шукати ринок збуту та своїх перших клієнтів.
Перший каталогФото: Городок.City
— Чоловік заніс цей каталог у мережу «7 Континент». Йому сказали, що подзвонять. Довго ми чекали їхнього дзвінка, але одного разу це таки сталося, — всміхається Любов.
— Вони приїхали до нас, подивилися на наш склад, на те, як ми працюємо і ми отримали перше замовлення, — пригадує Ірина.
Дев’ять років потому
Це було дев’ять років тому. Сьогодні у меблевій майстерні на околиці міста Городок народжуються унікальні меблі. Щодня там з дев’ятої ранку до сьомої вечора кипить робота. Все починається з розробки дизайну. Над створенням нових моделей досі працюють дві сім’ї.
— Сучасні програми дозволяють створити тривимірну модель майбутніх меблів і побачити готовий виріб у каркасній основі ще до його виробництва, — розповідає Любов. — І це дуже зручно. Та ми завжди разом все обговорюємо, щось додаємо у дизайн, щось забираємо. Відтак наші меблі — це не просто предмети інтер'єру, а результат творчого пошуку та майстерності.
А далі, здавалося б, звичайні дошки під руками досвідчених майстрів перетворюються на витвори мистецтва. В одному цеху вже стоїть не один старенький, а чотири сучасних деревообробних станки. На одному із них відбувається розкрій матеріалів з числовим програмним керуванням, що забезпечує високу точність і мінімізує відходи. Тим часом закрійники та швачки працюють над тканиною для оббивки меблів. А в іншому цеху кипить робота над їх збиранням.
Фінальний етап – контроль якості та упаковка готового виробу.Фото: Городок.City
Сьогодні дівчата кажуть, що вже й не злічити, скільки моделей меблів вони виготовили. Починали тільки із ліжок, то зараз виготовляють ще й дивани, комоди, тумбочки, бенкети, пуфи.
— Ми спеціалізуємося суто на м’яких меблях, — каже Любов. — Не виготовляємо шаф чи кухонь. І щороку самі розробляємо новий каталог.
Криза
Пережив їхній сімейний бізнес вже дві кризи. Спершу – через коронавірус, а згодом – через повномасштабну війну.
— Коли почалася велика війна, роботи майже не було, — пригадує Ірина. — Та й ніхто не знав, що буде далі. Але поступово нам вдалося відновити виробництво. Спершу працювали, як на старті, вчотирьох. Та потроху почали збільшувати кількість працівників.
Водночас молоді підприємці зазначають, що без підтримки рідних вони б не впоралися.
— Наші батьки — це наша підтримка, — каже Любов. — Вони ніколи нам не казали «Ні». Потрібно з дітками побути — без питань. Тато, щоб нам допомогти, перестав їздити на заробітки. Бабуся залишила свою роботу, щоб ми могли розвиватися. І допомагає навіть наша прабабуся.
Зроблено у Городку
Тепер у городоцькій меблевій майстерні працює 40 людей. У сезон тут виготовляють в місяць від 600 до 1000 одиниць товару, в не сезон – 200-300. Налагоджено як виробництво, так і збут продукції. І молоді підприємці планують розширятися.
— На місці точно не плануємо стояти, — каже Ірина. — Йдемо тільки вперед. Прагнемо підійматися по сходинках все вище і вище.
— Хоча розуміємо, чим більша машина, тим важче нею керувати, — всміхаючись доповнює Любов. — Тому налагоджуємо процес.
— І все робимо разом. Ми завжди разом, — зазначає Ірина. – Завжди підтримуємо один одного, нічого одне від одного не приховуємо. Ми — як одне ціле.
— І наша майстерня для нас, як наша дитина, яку ми виколихали, — резюмує Любов. — Це зрозуміє лише той, хто проходить такий же шлях.
Загалом же місцевий бізнес є рушійною силою економічного розвитку, соціальної стабільності та культурного збагачення будь-якої громади. Сплата податків, створення робочих місць та залучення інвестицій — ключові ролі місцевих підприємців. І, безумовно, вироблені місцевим бізнесом товари сприяють створенню унікального іміджу громади.
