На передовій економіки
У боротьбі України проти російської навали важливий внесок кожного. І якщо воїни захищають нашу державу на фронті, то підприємці боронять українську економіку в тилу: сплачують податки, зберігають робочі місця, фінансово долучаються до вирішення соціальних проблем у громадах. На території Городоччини одним з таких підприємств є ТДВ «Городоцьке». Далі в інтерв’ю з Андрієм Битим, генеральним директором ТДВ «Городоцьке», про ведення бізнесу в умовах війни.
Яблука
Липень. Спека. Їдемо разом з Андрієм Битим у яблуневі сади. І хоча Андрій зазначає, що яблука — це не єдине, що вирощує компанія, все ж таки саме вони є візитівкою ТДВ «Городоцьке». Як тільки виходимо з автомобіля, відчуваємо пекуче сонце, гаряче повітря та поринаємо в атмосферу райського саду. Яблука рясно висять на гілках дерев, а ті, що впали — мальовничо червоніють у зеленій траві.
— Взагалі-то у нас 120 гектарів яблуневих садів, — розповідає Андрій. — Зараз ми з вами на ділянці раннього сорту яблук. Якраз йде збір урожаю.
І, дійсно, між рівних рядів невисоких дерев, які зовсім не схожі на ті, що ростуть у домашніх садочках, бачу жінок у хустинках. У кожної — відро, яке дуже швидко заповнюється. Зібрані яблука висипають у невеличку вантажівку, яка обережно заїжджає у міжряддя. І це неймовірно гарно — купа червоних яблук, які виблискують на сонці.
Збір яблук ранніх сортів.Фото: Городок.City
Тож цікавлюся у керівника підприємства, які підходи використовуються і чи застосовуються якісь екологічні практики у вирощуванні цих плодів.
Андрій Битий.Фото: Городок.City
— Наше яблуко можна вважати відносно органічним. Бо філософія нашої компанії полягає в тому, щоб використовувати сертифіковані і якісні препарати, — відповідає генеральний директор ТДВ «Городоцьке». — Тобто наше виробництво не є органічним, але всі добрива, які ми використовуємо — найвищої якості.
У підтвердження цього Андрій Битий наводить приклад тримання товариством власної пасіки. Понад 80 бджолиних сімей живуть на території його садів. З одного боку, зазначає підприємець, це вирішує проблему запилення і в кілька разів підвищує врожайність. З іншого — свідчить про високу якість продукції і препаратів, якими обробляють дерева.
Ягоди
Бачу кілька рядків ягідних кущів і пригадую, що мої колеги розповідали саме про ягоди, якими колись славилося ТДВ «Городоцьке».
— Так, раніше ми вирощували багато ягід. Особливо полуницю. Старші люди, мабуть, пам’ятають, що на базарі у полуничний сезон всі шукали «городоцьку полуницю», — розповідає Андрій. — Але кілька років тому ми відмовилися від вирощування ягід.
Андрій Битий на території садівництва.Фото: Городок.City
— Чому ж? — здивовано запитую.
— Після довготривалого вирощування на плантаціях накопичилися шкідники і ґрунт втомився від одного виду рослини. До того ж в землі проходять водні магістралі для поливу плантацій. Їх переносити на інше місце дуже затратно. Вигідніше зробити паузу в 5-8 років, — пояснює Андрій Битий. — І полуницю таки повернемо на терени Городоччини.
Зернові
Крім рішення підвищити прибутковість виробництва шляхом відмови від вирощування ягід, ТДВ «Городоцьке» зайняло свою нішу й у вирощуванні зернових культур. Наша наступна локація — «жовте море» квітучих соняшників. Вони всі, як один, чи то сором’язливо, чи то гордливо, відвернули від нас з оператором свої круглі обличчя у бік сонця.
«Неслухняні» соняшники відвернулися від оператора Ігоря Волошина.Фото: Городок.City
— Вирощування зернових культур це крок на шляху диверсифікації ризиків (зниження загального ступеня ризику — ред.), — пояснює Андрій Битий, який, крім того, що очолює товариство, є кандидатом економічних наук та викладачем Хмельницького Національного Університету. — Тобто, якщо якась з культур не дасть врожаю, це не буде критичним для підприємства загалом, бо буде врожай інших зернових.
А ще перевага вирощування кількох культур, які сіють та збирають у різний час, дозволяє рівномірно розподілити робоче навантаження.
— Якби ми засіяли 1900 гектарів землі однією культурою, то уявіть, наскільки б важко було зібрати весь урожай одночасно, — додає Андрій Битий.
Тож сьогодні підприємство вирощує сім культур: ріпак, пшеницю, ячмінь, соняшник, кукурудзу, сою та гречку.
— В нас, можна сказати, семипільна система обробітки ґрунту, — із задоволенням констатує Андрій Битий.
Любов не з першого погляду
Подивившись на власні очі на сади й поля, їдемо з Андрієм до офісу компанії, аби у прохолоді і тиші поговорити про те, як давно утворилося підприємство, які виклики вже подолало і з якими проблемами стикнулося під час війни. Та бесіда починається тільки-но ми сіли в автомобіль. Андрію є що розповісти, бо він дотичний до ТДВ «Городоцьке» з дитинства. Бувши онуком засновника компанії Анатолія Битого, Андрій знає про родинну справу все.
— Я очолив компанію у 2020 році, шлях до керівника розпочав з посади економіста, але ж все моє дитинство пройшло тут, в цих садах і на полях, — розповідає Андрій.
Мені стає цікаво, чи рішення Андрія пов’язати своє життя із ТДВ «Городоцьке» — це «закоханість» у справу з першого погляду чи відповідальність перед родиною, з огляду на те, що він єдиний онук і має продовжити справу діда.
Андрій Битий з дідусем.Фото: Городок.City
— Спочатку — відповідальність перед родиною, а потім — любов, яка формувалася поступово, — чесно відповідає Андрій.
Андрій зазначає, що бути керівником підприємства, заснованого Анатолієм Битим, якому вдалося зберегти компанію і після розпаду Радянського Союзу, і пережити буремні часи перших років незалежності України, і не втратити ані бізнес, ані трудовий колектив — це велика відповідальність.
— І саме зараз я відчуваю її ще більше, — говорить нащадок династії аграріїв. — І це не лише відповідальність перед родиною, але й перед людьми, які працюють в нашій компанії. Здебільшого це ті, хто прийшов у ТДВ «Городоцьке» за часів керівництва мого діда.
Розповідаючи про Анатолія Битого, в голосі Андрія чутно безумовну повагу. Він пригадує, що одним з принципів, якого дотримувався його дід і який не забуває сам Андрій — це триматися всім разом і рухатися далі.
— Коли Союз розпався, то й аграрні підприємства почали «сипатися», — розповідає Андрій. — І був ризик, що «Городоцьке» розпадеться на паї. Саме тоді Анатолій Іванович сказав: «Якщо нам буде тяжко — будемо повзти. Якщо не вийде повзти, хоча б у тому напрямку будемо лежати». Думаю, це актуально і для наших часів.
Внесок
Нарешті ми під’їжджаємо до офісу компанії. Від центру Городка він — далеко, але територія — доглянута і охайна: доріжки, клумби, підстрижені газони та декоративні кущі. Ззовні офіс нагадує про старі часи — архітектура одноповерхової будівлі вказує на те, що побудували її за радянських часів. Та всередині все сучасно і комфортно. І сама атмосфера кабінету генерального директора налаштовує розмову на більш офіційний лад. Романтика садів і полів губиться за дверима. Залишаються цифри.
— Під час війни говорити про амбітні плани розвитку підприємства не доводиться, — говорить Андрій Битий. — Зараз основне завдання — вижити. І саме фактом свого існування ми вже допомагаємо економіці нашої держави. Лише за минулий рік ми виростили 3 тисячі тонн яблук та понад 10 тисяч тонн зерна. Це дозволило сплатити у державний та місцевий бюджет понад 14 мільйонів гривень. «Прозоре» виробництво та бухгалтерія — це наш принцип. Це стосується і технологій, і препаратів, які ми використовуємо, і оподаткування.
Андрій зазначає, що важливим критерієм ведення бізнесу для нього є людяність. І в це поняття він вкладає відповідальність і турботливе ставлення не лише до 86 працівників ТДВ «Городоцьке», але й до держави.
Андрій Битий.Фото: Городок.City
— Сьогодні внесок нашого товариства у боротьбу за виживання України я оцінюю за показниками «що я вже зробив для країни» та «що я ще не зробив, але можу зробити для своєї країни», — каже він.
І як розповідає Андрій Битий, за розрахунками, цього року внесок ТДВ «Городоцьке» перевищить показники 2023 року.
