З Городка до Лівану
Ігор Бартошак народився і виріс у Городку в родині медиків. Закінчив Городоцький ліцей №1 (тоді гімназію) із золотою медаллю і продовжив навчання у Чернівцях, де здобув педагогічну освіту. Після цього півтора року працював учителем англійської мови в Городоцькому ліцеї №4, але зрозумів, що вчителювання — не його шлях, і вирушив до столиці.
Там Ігор розпочав кар’єру дипломата. Згодом створив сім’ю та оселився в Бучі, де його застала повномасштабна війна.
— Ясна річ, що залишатися вдома з сім’єю я не міг. Відтак дружина з дітьми поїхала до рідного Городка, а пізніше — до Польщі. Я ж ще деякий час жив у Києві, — пригадує Ігор.
Друга війна
У 2023 році на сім’ю Бартошаків чекали чергові зміни — переїзд до Лівану. Там пан Ігор продовжив дипломатичну кар'єру, ставши першим секретарем з економічних питань в Посольстві України у Лівані.
Міжнародна зустріч у ЛіваніФото: Посольство України у Лівані
— До моїх обов’язків належить розвиток та поглиблення співробітництва в економічній сфері між Ліваном та Україною, а також питання торгівлі й бізнесу. Однак через конфлікт між Ліваном та Ізраїлем, який переріс у війну, я займаюсь також питаннями безпеки, зокрема організацією евакуаційних рейсів, — зауважує Ігор.
За його словами, зараз у Лівані залишилося близько тисячі українців, здебільшого це діти та жінки, які вийшли заміж за ліванців.
— Ми намагаємося евакуювати їх з південних регіонів Лівану, що межують з Ізраїлем, — розповідає Ігор Бартошак. — На початку осені, під час одного з таких евакуаційних рейсів, тимчасово виїхала до України й моя дружина з дітьми, але вони вже повернулися, як і багато інших. Загалом мешканці Лівану дуже мобільні й не люблять зимувати в Україні, де бувають сильні морози та снігопади, а зараз ще й перебої з електропостачанням. Це звичне явище для Лівану, який практично відключений від основної електромережі, але користується альтернативними джерелами, такими як генератори та сонячні електростанції.
Ліван на мапіФото: Скріншот мапи
Ігор Бартошак зазначає, що подібна система могла б бути корисною і в Україні. На його думку, залежність великої кількості населення та підприємств від однієї електростанції є ризикованою. Він вважає, що для підвищення стійкості кожне підприємство повинно мати своє джерело живлення.
ЛіванФото: idaoffice.org
Плюси і мінуси життя в Лівані
Як стверджує дипломат, у мирний час Ліван — дуже гарна країна. Вона ще менша за Тернопільську область, але там є і море з дивовижними пляжами, і гори з гірськолижними курортами, а також багато культурних пам'яток.
— Пів години їзди на автомобілі — і краєвид повністю змінюється. До початку активних бойових дій ми з сім’єю часто милувалися красою цієї країни. А зараз з розваг залишився лише спорт, — зазначає дипломат.
Кіно, театр, світанки в горах та вечори з гітарою у руках залишилися в минулому житті чоловіка, де немає війни. Хоча люди, з якими він працює у Лівані, значно легше переживають воєнні дії й знаходять у собі сили повертатися до повноцінного життя, попри те, що час від часу у місті лунають звуки вибухів, які, як і для українців, вже стали буденністю.
— Попри війну, ліванці проводять вихідні в ресторанах або в горах. Коли ситуація загострюється, вони часто їдуть у гори, а коли стає спокійніше, повертаються до буденності. Їхнє ставлення до життя зовсім інше: вони не ускладнюють собі його зайвими проблемами, а просто живуть і радіють кожному дню, — зазначає дипломат з України.
Серед переваг життя за кордоном Ігор відзначає, що його діти навчилися адаптовуватися в новому середовищі й вивчають нові мови. Зараз вони навчаються в англомовній школі, де паралельно ще вивчають французьку та арабську.
Сім'я Бартошаків.Фото: Архів сім'ї Бартошаків
— Моя молодша донька пішла до першого класу в Лівані. Натомість старший син має досвід навчання у трьох країнах — Україні, Польщі та Лівані, тож має з чим порівняти якість освіти. Каже, що найкраще йому було в Польщі через демократичні стосунки з учителями.
У Лівані, за словами сина, діти поводяться аж занадто вільно: на перервах роблять, що хочуть, і ніхто їм не робить зауважень. Натомість в Україні він почувався скованим і відчував бар’єр, який стоїть між учителем та учнем, — розповідає городоччанин і звертає увагу на освітню реформу, яка зараз триває в Україні, з надією, що вона сприятиме кращій організації навчального процесу та створить більш комфортні умови для школярів. Він розуміє, що це довготривалий і складний процес, який потребує зусиль і чіткого бачення того, в якому напрямку рухатися і з якою метою.
Україна має чим пишатися
Попри поки що недосконалу систему освіти, на думку городоччанина, в Україні є багато того, чого немає навіть у провідних країнах світу. Зокрема, це сфера послуг та діджиталізація.
— У нас добре налагоджена банківська система, яка працює в онлайн-режимі, є багато електронних програм, що функціонують бездоганно. Лівану ще далеко до цього, — переконаний Ігор Бартошак.
Крім того, за його словами, до повномасштабної війни Україна була дуже вигідною країною для ведення бізнесу. Прибутки тут люди мали більші, ніж в інших країнах Європи, де, на перший погляд, здається, все ідеально.
— У кожній країні є свої нюанси. Однак не варто їх боятися. Я за кордоном опинився не з власної волі — так склалися обставини. Але про це я не шкодую. Навіть психологи рекомендують час від часу змінювати роботу, щоб не вигоряти, а навпаки, отримувати від неї задоволення і мати кар'єрний ріст.
Проте в кожного своя історія. Комусь комфортно в Україні, комусь — ні. Багато українців та українок сьогодні опинилися за межами своєї Батьківщини через війну. Це стрес для сімей, особливо якщо виїхала не вся родина.
Але я вважаю, що завжди потрібно мати мету і йти до неї, чіплятися за кожну можливість, шукати роботу, влаштовувати дітей у місцеві школи, а не зациклюватися на онлайн-навчанні, і брати максимум від країни, в якій ви опинилися, — стверджує Ігор Бартошак.
Водночас наш земляк прагне повернутися на Батьківщину, вірить у її світле майбутнє та переконаний, що вона має шанс стати однією з найуспішніших країн Європи.
