Тимчасовий дім
У Городоцькій громаді на Хмельниччині переселенці знайшли прихисток у тимчасово облаштованих гуртожитках. Для когось це — шанс почати нове життя, для інших — лише тимчасовий прихисток з надією на повернення додому. У трьох селах громади нові мешканці адаптуються до умов, працюють, будують плани та зберігають спогади про минуле.
З окупованої Луганщини до затишної Кремінної
У трьох селах Городоцької громади — Лісоводи, Борщівка та Кремінна — облаштовані пункти для проживання людей, які вимушено покинули свої домівки через війну. Наразі у Кремінній проживає 16 осіб, серед них — Валентина Малютіна з міста Кремінна на Луганщині та перебуває в окупації.
Там пані Валентина проживала із сином. На Хмельниччину переїхала у квітні 2022 року. До липня проживала у Кузьмині Городоцької громади, а тепер — в Кремінній. Її син служить в лавах ЗСУ.
— Якщо наше місто звільнять, то ми повернемося додому. Бо я пенсіонерка і придбати тут помешкання не маю змоги. Поки проживаю в школі. Умови тут комфортні — тепло, проведений Інтернет і є вся необхідна техніка, — відмічає пані Валентина.
Валентина МалютінаФото: Городок.City
Шлях від окупації Херсона до евакуації
Вимушено живе у Кремінянській школі й Ірина Кисельова з чоловіком. Родом вони з Херсону. Вісім місяців прожили в окупації, дочекалися звільнення, але 5 грудні 2022 року все ж покинули своє місто.
— Ми не хотіли їхати, але коли загинув наш знайомий, який жив неподалік, ми вирішили не ризикувати життям. Пішли на вокзал і записалися на евакуаційний потяг, який їхав на Хмельниччину. На заході у нас немає рідних та знайомих, тому ми подалися навмання й опинилися у селі Борщівка. Пізніше переїхали у Кремінну. Тут добре, але ми вже дуже хочемо додому й плануємо повертатися, — розповідає жінка.
Ірина КисельоваФото: Городок.City
Повернення на малу батьківщину
А ось пані Галина та пан Володимир Пащенки із Каховського району Херсонської області, які також пів року прожили в окупації, навпаки планують залишатися на Городоччині. Адже зараз в їхній домівці проживають росіяни, а їхні поля заростають бур’янами.
— Сюди ми переїхали у серпні 2022 року невипадково. Це моя мала батьківщина. Тут я народилася і закінчила школу. А потім вступила в Херсонський сільськогосподарський інститут і по направленню пішла працювати агрономом та стала мешканкою Херсонщини.
Подружжя ПащенківФото: Городок.City
Поки що подружжя проживає в гуртожитку, який облаштований в школі, бо в батьківській домівці пані Галини живе її брат і вона не хоче йому надокучати.
— Ми плануємо придбати своє помешкання і продовжити займатися землеробством. Зараз обробляємо земельну ділянку біля школи. Садимо овочі та зелень і продаємо. Цього року взяли участь у грантовому проєкті та придбали мотоблок, який стане нам у пригоді наступного року, — відмічає пані Валентина.
Фото: Архів подружжя Пащенків
Загалом у Городоцькій громаді зараз проживає 2284 внутрішньо переміщених осіб, з яких 406 — у старостатах. У місцях тимчасового поселення живе 76 осіб. Ними опікується Городоцька міська рада та благодійні фонди.
