Історія Героя України із Сатанова
Старезні верби сумно схилили своє гілля до води. Вітер легенько погойдував ними, розповідаючи сумну історію. Багато бачили верби за час свого існування. А скільки подій пам'ятає річка Збруч! Її каламутні води з шумом плескаються до берега. Зима — це час спогадів та роздумів про теплу весну та гаряче літо.
Фото: Наталія Бочуля
Саме навесні народився Герой України Олександр Сокуренко. Так, саме Герой, я не обмовилася. Адже кожен, хто віддав життя за незалежність України, є Героєм. Це найдорожче, що є у кожної людини. Олександр віддав своє життя за те, щоб у нас було завтра, за любов до України. Він мав честь служити народу України.
ДИТЯЧІ РОКИ ГЕРОЯ
Народився Сашко в мальовничому куточку нашої країни в містечку Сатанів, що над Збручем. Тут минуло його дитинство. Сашко був хлопчиком товариським. У нього завжди було багато друзів. Часто ходив на річку, де навчився плавати. Загартованим і сильним ріс . А ще він понад усе любив свою сестричку Ірусю (так ніжно він її називав) і маму. З дитинства у хлопчика було загострене почуття справедливості. Згодом сім'я переїхала у Харків, а у 1993 році знову повернулася у рідний Сатанів. Тут Сашко закінчує Сатанівську загальноосвітню школу. Після школи проходить військову службу у місті Вишгород Київської області і залишається там працювати.
ЗАХИСНИК УКРАЇНИ
Весна 2014 року принесла Україні погані новини. Російські війська вторглися на територію Донбасу, захопили Крим.
Фото: Наталія Бочуля
Не міг наш Сашко за цим спокійно спостерігати та разом зі своїми друзями пішов захищати Україну. Він служив на Донеччині, Запоріжжі. Був Олександр і в Херсонській області. Довгим був його шлях на війні. Але він мужньо терпів біль і дуже сумував за родиною, дітками та мамою.
Важкими були умови служби нашого Героя. Він постійно перебував в найгарячіших точках країни. Під час одного із обстрілів його засипало землею. Та побратими врятували йому життя, як не один раз він рятував їх.
НАЙКРАЩИЙ ТОВАРИШ
На війні в Олександра з'явився найкращий товариш. Він також був родом з Хмельниччини. У товариша, як і в нього, було троє дітей. Любов до дітей зігрівала їхні змучені війною серця. Мріючи про мирну Україну, про щасливе та безтурботне життя своїх дітей, вони проводили довгі вечори у розмові. Мрія давала наснаги до життя, не давала опустити руки. Одного вечора Олександр дізнався, що його друг загинув в бою. Він загинув, як справжній Герой, патріот. Це було великим ударом. Найважче на війні — хоронити своїх друзів.
ЗАГИБЕЛЬ ГЕРОЯ
Загинув Олександр Сокуренко 10 листопада 2022 року під час виконання бойового завдання в с. Пришиб Херсонської області.
Фото: Наталія Бочуля
Того похмурого осіннього дня прийшла сумна звістка у громаду. Страшний біль і смуток оселився в домі Олександра. Не хотілось вірити, що його вже немає. В скорботі зустріли Героя односельчани, родина, мати. Діткам не вірилось, що татусь вже ніколи їх не обійме, не привезе гостинців, не скаже гарних слів.
Не витримало згорьоване серце матері. Невдовзі вона пішла за своїм синочком.
Вічна вам пам’ять і шана, наші дорогенькі. Герої не вмирають!
Публікацію підготувала Наталія Бочуля.
