Ціна свободи
21 листопада мешканці Сатанівської громади попрощалися із своїм захисником Олександром Сокуренком. Навідник мотопіхотного взводу загинув під час мінометного обстрілу, звільняючи Херсонщину.
Фото: Сатанівська громада
11 листопада його серце зупинилося. Страшний мінометний обстріл окупантів не залишив вибору. В одну мить зупинилося все і для його рідних. Страшна звістка затьмарила життя. Серце категорично відмовлялося вірити в реальність. «А може помилилися? А може то не він….» — щодня такі думки виникали у його рідних.
Так тривало 10 днів. 20 листопада труна із тілом загиблого Героя Олександра Сокуренка прибула додому. Живим коридором земляки зустрічали захисника, який віддав життя за Україну. А сьогодні, 21 листопада, провели його в останню путь.
— Олександру Сокуренку було 42 роки. Він народився та зростав у Сатанові. Тут закінчив середню школу, опісля пішов на службу в армію, — пригадує Альберт Собков, голова Сатанівської громади. — Після армії повернувся у рідне селище. Згодом працював у Києві, далі Вишгороді. І завжди вирізнявся патріотичними переконаннями та любов’ю до свого народу, своєї батьківщини.
На захисті кордонів — вісім років
Саме тому Олександр Сокуренко був учасником Майдану у Києві, а потім пішов добровольцем захищати східні рубежі України. Вісім років він служив у військах, захищаючи нашу державу. Його побратими розповідають: добросовісно виконував свої службові та бойові завдання. І загинув як Герой.
— Важко пережати той біль, який ми відчуваємо, — сказав заступник начальника другого відділення Хмельницького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Ігор Кобельник. — Це важка втрата для сім’ї, батьків, дітей. Він був гідним українцем, достойним чоловіком, батьком та сином. Вічна пам'ять Герою….
Фото: Городок.City
Захищав хоробро
Поховали Олександра Сокуренка у Сатанові. Поминальне богослужіння відбулося у церкві Благовіщення УГКЦ.
— Вкотре ми провели в останню дорогу нашого Героя, який ще у 2014 році пішов воювати. Він захищав свою землю, свою родину, свою батьківщину, нас усіх від ворогів, — сказав отець Ігор Топоровський, настоятель храму Благовіщення УГКЦ. — Знаємо, що він прагнув, аби наша Україна була вільною. Між собою його знайомі називали хоробрим, відважним і професіоналом справи. Тепер його справу продовжує його родич Віталій, який теж сьогодні воює на передовій.
Фото: Городок.City
У Олександра Сокуренка залишилося троє дітей — двоє синів та донечка, дружина та мати.
