Волонтери Сатанівської громади
У полум’ї війни, що охопила нашу країну, кожен українець став воїном на своєму фронті. Хтось зі зброєю в руках боронить рідну землю, хтось підтримує військо фінансово, а хтось – відданою волонтерською працею. Саме такі незламні серця об’єдналися в потужний волонтерський рух у селах Сатанівської громади, ставши яскравим прикладом неймовірної соціальної згуртованості. Сьогодні ми зазирнемо у будні волонтерів сіл Курівка, Липівка та Бубнівка, чиї історії надихають та вселяють віру в нашу спільну Перемогу.
Зародження волонтерського дива в Курівці
У тихій Курівці з початком повномасштабного вторгнення зародився справжній осередок небайдужості. Першою іскрою стала Галина Бочуля, яка власним коштом придбала перші п’ять сіток для маскування. Цей, здавалося б, невеликий вчинок став поштовхом для об’єднання односельців. Люди, сповнені рішучості допомогти своїм захисникам, почали збирати кошти, шукати постачальників необхідної сировини.
Згодом ініціатива переросла в злагоджену роботу. У місцевому медпункті щодня збиралися жінки та чоловіки, аби плести такі необхідні на фронті маскувальні сітки. Для бліндажів використовували швейні відходи, даруючи друге життя непотрібним клаптикам тканини, а для маскування воїнів закуповували легкий та вологостійкий спанбонд.
Важливу роль у координації збору коштів відіграли Юлія Бочуля та Вадим Цесак, які активно використовували соціальні мережі, доносячи потреби волонтерів до ширшої аудиторії. Невдовзі до ініціативи почали долучатися й самі військові, звертаючись із запитами на маскувальні сітки та нерідко підтримуючи волонтерів фінансово. У невимушеній атмосфері, за розмовами про буденне та тривожними новинами з передової, час минав непомітно, а спільна мета об’єднувала серця. Результат їхньої самовідданої праці вражає – 411 сплетених сіток.
Географія розширюється
З часом слава про небайдужих курівських волонтерів розійшлася навколишніми селами. Першими до курівських волонтерів приєдналися жителі Жаглівки. Замовлень ставало дедалі більше, і кожна пара робочих рук була на вагу золота. Згодом до волонтерського руху приєдналися мешканці Мартинківців, Тарасівки, Липівки, Бубнівки та Олександрівки. Кожне село знаходило свій центр збору та плетіння сіток: у Тарасівці – медпункт, у Бубнівці – дитячий садок та магазини небайдужих Галини Солодковської та Оксани Лукової. А в Мартинківцях одна з місцевих мешканок віддала свій власний будинок під волонтерську майстерню, де щодня збирається близько дюжини невтомних трудівниць.
Липівка: культурний фронт підтримки
У селі Липівка епіцентром волонтерського руху став місцевий будинок культури, який перетворився не лише на пункт плетіння сіток, а й на справжній культурний хаб підтримки українського війська. У березні тут відбувся зворушливий благодійний концерт «Разом до Перемоги», який об’єднав талановитих мешканців села. Юні артисти – діти сім’ї Мощанців, Катя, Таня та Сергій, запальний гурт «А ми такі» — своїми виступами наповнили серця глядачів вірою та надією. Звучали патріотичні українські пісні, улюблені хіти гурту «Лісапетний батальйон». Цей концерт став ще одним свідченням незламного духу громади, адже вдалося зібрати значну суму – 33 600 гривень, яка була спрямована на потреби ЗСУ.
Липівчани не обмежувалися лише концертами. Зимові колядки також стали доброю традицією збору коштів. Завдяки цим ініціативам вдалося допомогти з заправкою буса, що доставляв допомогу на Харківський напрямок (5 тис. гривень), придбати дрон для розвідки у Волочиську (10 000 гривень), передати 5000 гривень військовим капелана Анатолія Сіцінського та 7000 гривень — до місцевої греко-католицької церкви, яка теж опікується військовими. Кожна гривня, зібрана небайдужими жителями Липівки, стала ще однією цеглиною у фундаменті нашої майбутньої Перемоги.
На благодійний захід завітав наш односельчанин, воїн, який прибув у відпустку — Михайло Алєбастров Фото: Наталія Бочуля
Бубнівка: щоденна праця заради спільних цінностей
Жителі Бубнівки стали на волонтерські рейки з перших днів повномасштабної війни. Їхня невтомна праця — це щоденний подвиг, сповнений щирої віри в нашу перемогу. Як і в інших селах громади, бубнівчани колядували, збираючи кошти на придбання матеріалів для маскувальних сіток. Завдяки їхній щедрості було придбано генератор, такий необхідний на Курському напрямку. З особливою турботою вони збирали та відправляли пакунки своїм землякам-військовим, наповнюючи їх не лише необхідними речами (устілками, засобами гігієни, продуктами харчування та солодощами), а й частинкою домашнього тепла.
Не забували у Бубнівці й про інші нагальні потреби фронту. Для виготовлення окопних свічок було передано кошти Сергію Рогалю (2500 грн), а для закупівлі парафіну — Валентині Баран (3000 грн). Завдяки спільним зусиллям вдалося зібрати значну суму на придбання тепловізорів та автомобільних шин для військових. Загалом за період волонтерської діяльності жителі Бубнівського старостинського округу (за сприяння гурту «А ми такі») зібрали та передали на потреби оборони понад 103 тисячі гривень.
У кожному з цих сіл, у кожній небайдужій родині, кується міць нашого опору. Ці історії — не просто звіт про виконану роботу, це свідчення неймовірної сили духу українського народу, його здатності до самоорганізації та співпереживання. Згадуючи мудрі слова про те, що наша сила – в єдності, розумієш, що саме такі люди, як волонтери Сатанівської громади, є справжнім обличчям України — мудрої, працьовитої, щедрої та доброзичливої. У їхніх серцях палає віра в мирне майбутнє, і саме завдяки їхній невтомній праці ми обов’язково здобудемо Перемогу.
Публікацію підготувала Наталія Бочуля.
