День Героїв у Городку
23 травня у Городку відзначили День Героїв. Цього дня городоччани подякували усім захисникам за те, що тримають фронт, і згадали тих, хто поліг на полі бою та хто досі вважається зниклим безвісти.
Ранок 23 травня. На площі Героїв Майдану у Городку вишикувалися кадети четвертого ліцею та учні третього. В руках у них — стяги із зображеннями полеглих воїнів. Серед натовпу городоччан видніються обличчя їхніх рідних. Їх неможливо не помітити. Їхній зв’язок із полеглими видають очі та букети, які вони принесли на площу, щоб покласти до стели пам’яті.
Тематичний захід починається хвилиною мовчання. У цю мить звучать перші ноти — повільна, пронизлива музика, мов голос землі, що оплакує своїх синів. З кожним звуком — тремтіння в грудях. Серце стискається й б’ється в унісон із мелодією: важко, але впевнено. Музика проводить невидимий зв’язок між тими, хто загинув, і тими, хто залишився пам’ятати.
Потім звучить Гімн України, який нагадує, за що заплачена така велика ціна. За що боролися і загинули захисники й за що сьогодні продовжують боротися їхні побратими.
Імена, викарбувані в пам'яті
Далі, одне за одним, лунають імена 78 городоччан, які не повернулися з поля бою. Кожне ім'я — це окрема історія, окреме обірване життя, незагойна рана в серці рідних та всієї громади. Діти, тримаючи прапори з обличчями Героїв, стоять мовчазно, усвідомлюючи важливість моменту. Це не просто перелік імен, це жива пам'ять про тих, хто віддав найдорожче.
— Ми хочемо, щоб кожен городоччанин знав в обличчя тих, хто віддав своє життя за нас, за Україну, за нашу державність. Щоб пам’ять про них була живою і особистою. Сьогодні ми також згадали військовослужбовців, які досі вважаються зниклими безвісти. Таких сьогодні близько 70, хоча ця цифра не остаточна. Частина городоччан була мобілізована через інші центри комплектування, і ми не завжди маємо про них інформацію. Тому звертаюся до рідних: якщо ваш близький зник безвісти чи загинув, а його ім’я досі не вшановане — будь ласка, зверніться до нас. Принесіть необхідні документи. Ми хочемо пам’ятати кожного, хочемо вшанувати всіх... — зауважила секретар Городоцької міськради Олена Гріх.
Звучала на площі й щемлива мелодія, яку виконала місцева скрипалька Леся Коморна, а також пісня у виконанні ансамблю «Співуче джерело», що додали заходу особливої атмосфери.
— Це не простий захід, але дуже актуальний. Наш обов’язок — берегти пам’ять про тих, хто віддав за нас життя, — наголосив кадет Давид Мізерний.
Завершився захід до Дня Героїв покладанням квітів до стели пам’яті «Це моє небо. Це моя земля», яка встановлена на площі коштом місцевого бюджету.
— Ми не знаємо, як правильно організовувати такі заходи, тому ми робимо так, як вміємо, але ми готові слухати поради, ми готові до будь-яких діалогів. Будь ласка, якщо хтось має ідеї, пропозиції, ми просимо звертатися до нас. Ми хочемо вшановувати, пам'ятати про кожного. Ми хочемо, щоб пам'ять про хлопців, які віддали своє життя за Україну, жила доти, доки живі ми, – підсумувала Олена Гріх.
Історичне значення Дня Героїв
Нагадаємо, День Героїв — це неофіційне, але глибоко символічне свято, що відзначається 23 травня на честь українських борців за незалежність усіх поколінь — від козаків і січових стрільців до вояків УНР, ОУН, УПА та сучасних захисників України. Запроваджене у 1941 році Організацією Українських Націоналістів, свято вшановує пам’ять лідерів визвольного руху — Миколи Міхновського, Євгена Коновальця та Симона Петлюри, які були вбиті радянськими агентами у травні. В умовах нинішньої війни з Росією День Героїв набуває нового змісту, єднаючи покоління українських борців і нагадуючи, що свобода — це жертовність, спадкоємність і щоденна боротьба за майбутнє держави.
