90-річний ювілей
У селі Купин Городоцької громади проживає Олександр Григорович Галецький, якому 30 серпня виповнилося 90 років. Попри свій поважний вік, він ще той джентльмен. Щороку, 8 березня, дідусь іде в ліс і збирає проліски для своїх доньок та подружок-сусідок.
Секрет його довголіття — робота. Каже, що без діла не може. Йому постійно потрібно щось робити: то на городі порається, то ножі гострить, то щось ремонтує. Але, як розповідають доньки, головне, щоб у нього був настрій, інакше допомоги не діждешся.
— А коли в тата гарний настрій, то я ще не встигла сказати, як він уже зробить, — зауважує донька Ольга Галецька. — Він у нас молодець. Ми дуже радіємо, що ще можемо почуватися дітьми. Адже поки живі наші батьки, ми — діти.
30 серпня дідусь відзначав ювілей із родиною. Вони довго сиділи в альтанці, згадували минуле, сміялися, плакали й навіть танцювали. 2 вересня ювіляра зі святом вітали гості — представники влади, ветеранської організації, культури та медіа.
Імениннику дарували подарунки й бажали дожити як мінімум до ста років. Дідусь із посмішкою відповідав: «Постараюся».
Історія Олександра Галецького
За святковим столом Олександр Галецький пригадував пройдений шлях. Розповів, що Купин — його рідне село, де він народився і прожив усе життя.
— Я закінчив 7 класів, а потім ходив у вечірню школу, здобув спеціальність тракториста. Повернувшись з армії, працював у колгоспі. Пізніше – на цукровому заводі, звідки й пішов на пенсію, — пригадує дідусь.
Родину Олександр Григорович створив у 1959 році. Разом із дружиною виховав двох доньок та сина. Тепер має п’ятьох онуків і двох правнуків. Дружина померла вісім років тому, через що до дідуся переїхала старша донька Ольга, а молодша донька Валентина часто навідується.
Ювіляр із доньками. Фото: Городок.City
— Наш батько дуже добрий. Завжди відкликається на допомогу. Ми ніколи не бачили його сердитим. Змалечку він учив нас бути чесними й добрими людьми. І з мамою він прожив гарне життя, показавши нам прекрасний приклад подружніх стосунків. Навіть у 90 він залишився галантним чоловіком, який піклується про жінок, що його оточують, — усміхається пані Валентина і пригадує історію з пролісками, які дідусь щороку дарує донькам і сусідкам на 8 березня.
«Так, дарую», — підтверджує дідусь. Він усміхається, на мить замовкає і продовжує розповідати про те, як колись грав на трубі та баяні. Зараз уже не може, бо руки, якими він збудував свій будинок, не слухаються.
Тим часом пані Ольга приносить фотографії, на яких її батько ще молодий.
— «О, це я в армії з хлопцями», «А це на заводі», «Тут я з мамою», «А це я парубкував», — коментує дідусь. Перед його очима промайнуло все життя. Він глянув у далечінь вологими очима і швидко перевів розмову, щоб не заплакати.
Коли гості їхали додому, він усіх запрошував на своє 95-річчя, а потім довго дивився їм услід, махаючи рукою.
Олександр ГалецькийФото: Городок.City
