Остання путь захисника
20 жовтня у Городку прощалися із загиблим Героєм Богданом Бурликом, який майже одинадцять місяців вважався зниклим безвісти. В останню путь військового проводжала вся громада.
Сумна звістка про загибель Богдана Бурлика надійшла на малу батьківщину 18 жовтня — Герой загинув 23 листопада 2024 року в районі населеного пункту Пушкіне Покровського району Донецької області. Городоччанин віддав своє життя, захищаючи Батьківщину.
Богдану Бурлику було лише 31. Він нещодавно одружився, мріяв про щасливе сімейне життя у Києві з дружиною Світланою та майбутньою донечкою, яку так і не побачив — дівчинка народилася, коли воїн зник безвісти.
Портрет Богдана Бурлика.Фото: Городок.City
Похорон
Траурний кортеж з тілом захисника, чия доля була невідома 11 місяців, прибув у Городок вранці 20 жовтня. Він слідував по маршруту, прокладеному квітами — вулицями Шевченка, Гончара, Індустріальна, Південна. Біля невеликого охайного будинку зібралися небайдужі городоччани. Провести в останню путь свого колишнього учня прийшли й вчителі Городоцького ліцею №2.
— Я пам’ятаю його дуже позитивним хлопчиком — спокійним, врівноваженим, старанним у навчанні, — пригадує вчителька української мови й літератури Лілія Головатюк. — Надзвичайно дружній, ніколи нікого не ображав. Тільки найсвітліші спогади залишилися про нього. Дуже болить, коли доводиться хоронити своїх учнів... Сьогодні всім нам неймовірно важко.
Звістка про загибель стала потрясінням для родини та громади. Сусіди, які знали Богдана з дитинства, не стримували сліз.
— Дуже важко, коли ховаємо дітей — це ж цвіт нації, — каже сусідка родини Бурликів Ділором Боднар. — Особливо боляче, коли знаєш цю дитину з малечку, коли вона бігала, гралася з твоїми дітьми. Хотілося б, щоб Богдана ніколи не забули й завжди пам’ятали.
Прощання
Мовчазною групою, не заходячи у двір, стояли молоді чоловіки — друзі Богдана. В очах — біль і скорбота. Слова даються важко. Зібравшись із силами, про товариша розповідає його тезка, Богдан Гарматюк.
— Дуже важка втрата — для рідних, для нас, його друзів. Ми разом росли з дитинства, можна сказати, ділили все — навіть тарілку, — розповідає він. — У будь-якій ситуації ми були пліч-о-пліч, підтримували одне одного. Дуже хороша людина... Шкода, що війна забирає стільки молодих життів.
Прощання з Героєм відбулося у храмі Святої Людмили княгині Чеської ПЦУ. На шляху до церкви траурний кортеж слідував по живому коридору, який утворили учні місцевих ліцеїв. Діти та вчителі на колінах, схиливши голови, прощалися з загиблим захисником. Поховали Богдана Бурлика на Алеї Слави на Городоцькому кладовищі під звуки військового салюту. У нього залишилися дружина, донька, батьки та сестра.
