Українські традиції
Щедрий вечір, який припадає на 31 грудня — це час для веселощів, щедрувань та ритуалів на врожайність і плодючість у прийдешньому році. Про унікальні обряди цього свята розповідають автори проєкту «Витоки» від Zagoriy Foundation.
Маланка: шість значень одного слова
Етнограф Олександр Курочкін виділяє шість тлумачень терміну «Маланка»: святкова дата, обрядовий хліб, героїня новорічних пісень, антропоморфна маска-персонаж, група учасників обряду та традиційний новорічний обряд.
Меланія 31 грудня завершує рік, а Василь 1 січня розпочинає. Символізуючи новоліття та життєдайний зв'язок жіночого й чоловічого начал, ці образи персоніфікувалися й перетворилися на стійку фольклорну пару.
Персонажі маланкування
Є дві категорії персонажів:
Чисті (красиві) — без масок, з охайними костюмами. Це «козак», «шандар», «улан», «турок», «генерал», «Василь», «Маланка».
Нечисті (некрасиві) — перебрані до невпізнаваності. Їхнє призначення — збиткувати, веселити. Це «кінь», «ведмідь», «коза», «журавель», «дід», «баба», «чорт».
Маланкування в українських селах
Белелуя (Івано-Франківська область) зберегла традицію найяскравіше. Готуються до свята ще з літа, виготовляючи масивний костюм «ведмедя» з висушеної осоки, який може важити до 50 кг. Замість маски використовують протигаз — елемент, що додався за часів Другої світової війни.
Гурти з різних кутків села змагаються між собою у боротьбі. Переможець влаштовує танці та пригощання: перше місце — для неодружених дівчат того ж вечора, друге — для дітей на Василя, третє — для одружених на Йордан.
Красноїльськ (Чернівецька область) відомий «ведмедями» з крилами до 3-6 метрів та «ведмедями-копицями», схожими на стіг сіна. Розпал свята припадає на новорічну ніч.
Космач (Івано-Франківська область) вирізняється імпровізацією — немає наперед визначеного сценарію. Набір персонажів може змінюватися відповідно до суспільно-політичних реалій. Це ознака живої традиції.
Попова Гребля (Вінницька область) — віддалене село, де маски передаються з покоління в покоління. Отвори для очей і рота обшивають червоною тканиною, щоби не зурочили. Кульмінація — ритуальні бої, що уособлюють боротьбу добрих і злих сил, зими та літа.
Обряд водіння кози: від смерті до воскресіння
Коза — символ достатку, врожаю та стимулятор плодючості. У традиційній культурі образ асоціюється з воскресінням сил природи після зимового сну.
Обряд складається з трьох етапів: прохання про дозвіл зайти, виконання обрядового тексту та воскресіння «кози». Ряджені запитують у господарів: «Дозвольте колядувати, нашій козі погуляти».
«Коза» в хаті мекає, клацає щелепою, скаче, витанцьовує. Зустрічає ворогів, які прагнуть її вбити. Лунає постріл і «коза» падає. У гурті шукають «лікаря», який після торгів погоджується її оживити. У модерних версіях «козу» оживляють за допомогою хірургічної операції чи вакцинують від ковіду.
Фото: Ілюстрація: Маргарита Якименко
Смерть «кози» є способом вимагати від господарів винагороду. Після обдарування «коза» оживає і йде в танок:
«Де коза ходить, там жито родить!
Де коза ногою, там жито копою!
Де коза рогом, там жито стогом!»
Воскресіння символізує перемогу добра над злом та пророкує щедрий рік.
Унікальні обряди
Турання — у селах Гонятичі та Ричагів (Львівщина) водили «тура», вимерлого виду дикого бика. Виготовляли дерев'яного тура, учасники одягали вивернуті кожухи, високі капелюхи зі стрічками, розмальовувалися сажею.
Засівання конем — у селі Вістря (Тернопільщина) зберегли давній обряд. Коня ретельно готують: миють, прикрашають квітами, вінком із туї, калини, колосся пшениці. Опівночі процесія рушає до осель незаміжніх дівчат. Першим заходить парубок і засіває. За ним — поводир із конем. Хлопець садить дівчину на коня і вони разом виїжджають за ворота — символ майбутнього заміжжя.
В'язання Василів — у селі Липівка (Івано-Франківщина) Василів та Василин вітають з іменинами, надіваючи грегор — сосновий вінок із пшеницею та калиною. Іменинника беруть у коло, ноги зв'язують сіном і співають «Многая літа».
Про проєкт
«Витоки» — це соціальна ініціатива Zagoriy Foundation у рамках напрямку «Традиції та культура». Zagoriy Foundation — це бюро соціальних ініціатив, місією якого є уможливлення позитивних сценаріїв майбутнього України через розвиток та посилення спільнот.
Матеріал підготовлено на основі проєкту «Витоки» від Zagoriy Foundation. Автор матеріалу: Ярина Закальська
