Від Хмелівки — до соборної України
20 січня, напередодні Дня Соборності України, у Городоцькому краєзнавчому музеї відбувся тематичний захід, присвячений життю та творчості українського письменника, сатирика й гумориста Анатолія Гарматюка. Зустріч зібрала освітян, представників сфери культури та всіх, хто цікавиться історією рідного краю й українською літературою.
Для городоччан постать письменника була цікавою не лише його літературним доробком, а й родинним корінням. Хоч Анатолій Гарматюк народився на Вінниччині, обоє його батьків походили з території сучасної Хмельницької області.
Анатолій ГарматюкФото: з відкритих джерел
Анатолій Гарматюк (14.01.1936 — 28.01.2006) — видатний український сатирик та лауреат премій імені С. Руданського та С. Олійника, чий творчий шлях був нерозривно пов’язаний із боротьбою за національну ідентичність.
Попри тиск радянських спецслужб та звинувачення в «націоналізмі» через дружбу з Василем Стусом і патріотичну позицію, він зумів видати понад 20 збірок, що стали класикою української байки та епіграми.
Письменник як уособлення соборності
Головним спікером заходу став член Національної спілки письменників України Василь Горбатюк. У своєму виступі він наголосив: життєвий і творчий шлях Анатолія Гарматюка є символічним у контексті ідеї соборності України.
Василь ГорбатюкФото: Городок.City
— Мати письменника була родом із села Гришки колишнього Деражнянського району, а батько — із села Хмелівка, яке нині входить до Городоцької громади, — зазначив Василь Горбатюк. — У долі Анатолія Гарматюка поєдналися різні регіони України. Він формувався на Поділлі, жив на Закарпатті та в Галичині, навчався в Києві, а значну частину життя провів на Донеччині. В одній особистості, в одній творчій постаті ми бачимо живе втілення соборності нашої держави.
Тернистий шлях до визнання
Під час зустрічі знавець біографії письменника розповів і про непросту долю митця. У радянський період Анатолій Гарматюк зазнавав переслідувань із боку каральної системи, тривалий час не мав змоги друкуватися та вступити до Спілки письменників України.
Після переїзду до Вінниці його не брали на роботу до редакцій чи на радіо, тож письменник був змушений працювати за фахом інженера. Водночас, попри тиск і обмеження, він не полишав творчості — писав ліричні й гумористичні твори, залишаючись вірним українському слову.
Визнання прийшло до Анатолія Гарматюка значно пізніше, ніж того заслуговував автор. Та його доробок посів важливе місце в українській літературі другої половини ХХ століття.
Освітній вимір зустрічі
Захід у «G-Museum» об’єднав працівників бібліотек громади, представників відділу освіти, а також учителів історії, української мови та літератури. Вчителька Городоцького ліцею №2 Лілія Головатюк зауважила, що подібні зустрічі варто проводити не лише для педагогів, а й для учнів.
Лілія ГоловатюкФото: Городок.City
— У нинішній непростий час особливо важливо показувати дітям приклади людей, які боролися за мову, культуру й ідентичність. Сьогодні я дізналася багато нового про Анатолія Гарматюка, а особливо приємно було почути його гумористичні твори, — поділилася вона.
Своїми враженнями поділилася й учителька Городоцького ліцею №4 Зоя Стопчак. За її словами, розповідь Василя Горбатюка дозволила побачити постать письменника значно глибше, ніж це зазвичай подається в навчальних програмах.
Зоя СтопчакФото: Городок.City
— Ми часто знайомимо учнів із ним як із сатириком, але за цим стоїть складний, тернистий життєвий шлях людини, яка все життя боролася за чистоту української мови і право бути почутою, — зазначила педагогиня.
Після виступу учасники заходу не поспішали розходитися — обговорювали почуте, ділилися враженнями та ставили уточнювальні запитання.
Повернення імен у публічний простір
Як повідомив заступник начальника відділу культури Городоцької міської ради Сергій Щур, захід відбувся у співпраці з обласним літературним музеєм та Городоцьким Центром професійного розвитку педагогічних працівників.
Сергій ЩурФото: Городок.City
— Ми прагнемо системно і повертати імена видатних особистостей у публічний простір. Городоччина багата на науковців, письменників, освітян, і цей інтелектуальний скарб має бути відомим як сучасникам, так і майбутнім поколінням, — наголосив він.
У відділі культури додають: подібні заходи й надалі проводитимуть у громаді, адже збереження культурної пам’яті та знання власних коренів є важливою складовою української єдності.
