Похорон у селі Жищинці
П’ятого березня городоччани вкотре цього тижня зустрічали траурний кортеж. Уздовж дороги люди ставали навколішки — зі сльозами та у мовчазній скорботі. До рідного краю назавжди повернувся захисник України Віталій Стрілецький.
Шлях воїна
Він пішов захищати Україну з перших днів повномасштабного вторгнення. Служив на Покровському напрямку. Там же проходив службу і його старший брат — їхні позиції були приблизно за двадцять кілометрів одна від одної.
— Під час служби Віталій був поранений, лікувався у госпіталі, — розповідає староста села Жищинці Микола Мазій. — Та після одужання знову повернувся до війська, на передову, де згодом і загинув.
Серце воїна зупинилося 26 лютого під час виконання бойового завдання на Дніпропетровщині. Його земний шлях завершився як Героя. Для найрідніших — дружини і трьох доньок — він назавжди залишиться люблячим чоловіком і батьком. А для друзів і всіх, хто знав — мужнім воїном і доброю людиною, пам’ять про яку житиме завжди.
— Віталій був дуже хорошим хлопцем. Ми з першого класу дружили. По сусідству жили. Він поважав людей, — пригадує Іван Теклюк, однокласник та товариш. — Вічна йому пам'ять.
«Ми називали його Шпік»
Хоча Віталій із родиною проживав у Хмельницькому, він ніколи не втрачав зв’язку з рідним селом Жищинці, де народився і виріс. Друзі згадують: де б не був, завжди підтримував зв’язок із односельцями.
— Ми дружили з малечку, вчилися в одному класі, — пригадує Ольга Хоптинець. — Хороший був хлопець. Ми називали його Шпік, бо він був невисокого зросту, але дуже щирий і добрий. У школі завжди допомагав, залюбки брав участь у виступах, коли це було потрібно. Після закінчення школи наші дороги розійшлися, але коли випадала нагода, ми завжди зустрічалися. Навіть коли пішов захищати Україну, приїжджав і ніколи не забував, що тут у нього є однокласники й друзі. Вічна йому пам’ять. Він загинув за всіх нас. Нехай земля йому буде пухом.
Попрощатися з Героєм прийшло все село. Спершу люди зібралися у батьківському домі, згодом жалобна процесія вирушила до храму, а після спільної молитви воїна провели до місця вічного спочинку. Поховали воїна на кладовищі у селі Жищинці. Йому був 51 рік.
