Історія Віктора Шкромиди
Віктор Шкромида із села Кремінна ріс під опікою дідуся та бабусі, поки мама працювала за кордоном, аби забезпечити синам майбутнє. Хлопець рано подорослішав, але зумів зберегти в собі здатність бачити красу. З шостого класу навчався у Городоцькій художній школі, де його роботи неодноразово прикрашали виставки, а вчителі пророкували йому творче майбутнє.
Проте життя розпорядилося інакше. Після закінчення школи у 2015 році Віктор шукав своє покликання і зрештою відчув, що його місце — серед захисників України. У 2020 році він підписав контракт, аби бути ближче до старшого брата, який уже служив у війську. Так Віктор став стрільцем у військовій частині на Одещині, де його і застало повномасштабне вторгнення.
У квітні 2022 року російські ракети, випущені з Криму, влучили в розташування підрозділу. Віктор опинився під завалами. Його боротьба за життя тривала довгих дванадцять годин — з одинадцятої вечора до одинадцятої ранку він залишався при свідомості, чекаючи на порятунок і просячи лише ковтка води. Рятувальники дістали його живим, але серце 22-річного воїна не витримало навантаження – восьмого квітня воно зупинилося в лікарні.
Вшанування памʼяті захисника
Минуло чотири роки, але цей день у Городку залишається часом особливої тиші. Вже другий рік поспіль пам’ять захисника вшановують на площі Героїв Майдану за усталеним ритуалом: о дев’ятій ранку місто зупиняє свій звичний ритм, а перехожі, водії та працівники установ схиляють голови під величні звуки Державного Гімну.
Цьогоріч на сходах міської ради традиційно розгорнули великий стяг України, а поруч із ним майоріли два прапори з портретом Віктора Шкромиди. Один із них тримали рідні воїна, які прийшли віддати шану своєму Герою. Коли над площею залунав аудіозапис із розповіддю про життя та подвиг Віктора, близькі не стримували сліз — у кожному слові відлунював біль їхньої непоправної втрати.
Віктору Шкромиді назавжди залишиться двадцять два. Він не встиг написати всі свої картини, але власною мужністю виборов право на майбутнє для цілої країни. І доки його історія лунатиме над Городком, він залишатиметься з нами — молодим, усміхненим і непереможеним.
Нагадаємо, що традицію вшанування захисників у річниці їхньої загибелі минулого року започаткувала Городоцька міська рада. Цей проєкт пам'яті спільно реалізовують працівники закладів культури та бібліотек громади.
