Місяць відпочинку
Майже місяць без повітряних тривог, звуків вибухів і щоденних переживань, пов’язаних із війною. Місяць, упродовж якого можна було побачити океан, відвідати Діснейленд, сидіти біля вогнища, сміятися, відкривати для себе нову країну і знову дозволити собі мріяти.
Влітку 2026 року 21 дитина з Полтавщини провела майже місяць у Сполучених Штатах Америки. Серед учасників поїздки — 18 дітей загиблих українських Героїв, двоє дітей, чиї батьки вважаються зниклими безвісти, та одна дитина, батько якої перебуває в російському полоні. Організатори прагнули, щоб хоча б на декілька тижнів у житті цих дітей стало менше війни й більше звичайного дитинства: подорожей, нових знайомств, спілкування, пригод і щирої турботи. Поїздка стала спільним проєктом церкви House of Bread у США та церкви «Хліб життя» в Полтаві й була реалізована за фінансової підтримки Bayside Church у Сакраменто.
— Ця програма стала особливою місією. Ми хотіли підтримати Україну не лише словами, а конкретними вчинками — подарувати дітям, які втратили батьків на війні, хоча б кілька тижнів спокою, безпеки й справжнього дитинства. Для нас було важливо, щоб вони відчули: вони не самі, їхній біль бачать, про них пам’ятають і поруч є люди, готові розділити його, — зазначили організатори програми.
До Сполучених Штатів приїхали діти з Полтави та Полтавського району, Миргорода й Миргородського району, Гадяча, Зінькова, Лохвиці, Пирятина, Лубен і Лубенського району, Кременчука, Кобеляк та Нових Санжар. Супроводжували групу Валерія Тарасова, Ярослав Тарасов, Тетяна Прядко та Валерія Федченко.
21 дитина з Полтавщини провела майже місяць у США в межах благодійної програми відпочинку.Фото: Іванна Андрейків
Родина з Городка прийняла українську дівчинку
У Сакраменто діти проживали в родинах українців та американців, які забезпечили їх всім необхідним та організували дозвілля. Серед родин, які приймали українських дітей, були й наші земляки — городочани Вікторія та Максим Смики, які нині мешкають у Сполучених Штатах. Вони прийняли у своїй родині дівчинку Вікторію та на час програми взяли на себе турботу про неї.
— Ця поїздка стала для мене дуже особливою та незабутньою, — поділилася враженнями Вікторія Канцибет. — Я отримала багато нових вражень та побачила багато цікавого. Мені дуже сподобалася атмосфера, люди та місця, які ми відвідали. Особливо хочу подякувати за теплий прийом та турботу. Ці спогади точно залишаться зі мною надовго.
Для Вікторії та Максима це була не просто участь у благодійному проєкті. Відчинити двері власного дому для дитини, яка пережила втрату через війну, означало розділити з нею своє повсякденне життя, подарувати родинне тепло, увагу та відчуття безпеки.
— Коли я почула про цю програму, у моєму серці одразу з’явилося відчуття, що наша родина також повинна долучитися. Звичайно, таких рішень я не ухвалюю сама. Але щойно розповіла про це чоловікові, він відповів, що подумав про те саме. Так у наших серцях одночасно визріло спільне рішення. Хоча наш дім не такий і великий, ми з радістю прийняли дівчинку Вікторію. Нам хотілося, щоб упродовж цього місяця вона почувалася захищеною, потрібною та оточеною родинним теплом. Ми були щасливі стати для неї тихою гаванню — місцем, де можна відпочити від тривог, знову усміхатися і просто бути дитиною, — поділилася Вікторія Смик.
Діснейленд, океан і табір у Каліфорнії
Програма перебування дітей у Каліфорнії була насиченою. Щонеділі вони долучалися до життя місцевої церкви, а також взяли участь у Serve Day — дні служіння, організованому церквою House of Bread. Один тиждень учасники програми провели в Лос-Анджелесі. Вони відвідали Діснейленд, побували на Алеї слави в Голлівуді, купалися в океані та взяли участь у недільному зібранні Bayside Orange County.
Наприкінці подорожі діти провели майже тиждень у наметовому таборі в Альбіоні, штат Каліфорнія. Молодіжне служіння Slav Youth церкви House of Bread підготувало для них програму духовного та фізичного відпочинку й відновлення. На учасників чекали квести, поїздки на каяках, лазертаг і вечори біля вогнища.
Майже місяць перебування у Сполучених Штатах промайнув швидко. Проте він залишив дітям значно більше, ніж фотографії та спогади про Каліфорнію. Вони побачили, скільки людей, які раніше навіть не були з ними знайомі, готові відкрити свої домівки, присвятити їм час і оточити турботою.
