Перший документальний фільм про Чорнобильську катастрофу, який знімали одразу після вибуху та в перші місяці ліквідації трагедії. У стрічці зібрані правдиві спогади свідків, через що фільм був навіть забороненим до показу в СРСР.
Команда режисера Володимира Шевченка провела на місці аварії 100 днів поряд із пожежниками, енергетиками, військовими, дозиметристами і атомниками, які ліквідовували наслідки вибуху на ЧАЕС. Через це значна кількість відзнятого матеріалу була заражена радіацією і її не хотіли допускати до показів. Однак режисеру вдалося вставити зняті з вертольоту кадри зруйнованого реактора у фінальну версію. Саме на них звуковим фоном поставили удари лічильника Гейгера.
Фільм був показаний у 132-х країнах. Режисер за свою роботу отримав призи дев'яти міжнародних кінофестивалів, але помер від променевої хвороби через місяць після виходу кіно на екрани. 1987 року Міжнародна асоціація наукового кіно встановила Приз імені Володимира Шевченка.
