За давньою традицією, освячення води відбувалося 19 січня просто неба, на берегах річок, струмків, озер. Ще напередодні свята з льоду вирубували великий хрест («йордан») і ставили його поруч з ополонкою. Скульптурне зображення хреста встановлювали вертикально і нерідко обливали буряковим квасом, від чого воно набирало червоного кольору. Було прийнято також прикрашати хрест гілками сосни. Після водосвяття всі люди поверталися до своїх хат...
Традиція пити водохресну воду (агіасму), вмиватися нею і обмивати дітей зберігається і сьогодні. Набрати води на свято і зберігати її вдома протягом року, аж до наступного січня – річ звичайна для більшості віруючих українців. Зберігають її, як і колись, біля образів у скляному посуді.
Також в Україні відомий звичай хрещенських купань (пірнання в ополонку). На Водохреща найсміливіші чоловіки, парубки та жінки стрибають в ополонку, бо вірять, що це купання захистить від усіх хвороб протягом року.
«Своїм сходженням у воду, цим древнім обрядом покаяння — хрещенням в оставлення гріхів, як його називав святий пророк і предтеча Іоанн Хреститель, Ісус Христос освятив усю природу води. Саме тому необхідно з максимальним благоговінням ставитися до цієї святої води (агіасми). Не забуваймо, що вона є найбільшою матеріальною святинею після Таїнства Причастя — різниця лише в тім, що Причастя дається у храмі, а святою водою розпоряджається сам християнин. Тож, набравши святу воду, благоговійно зберігайте її вдома, окропіть нею ваше житло, а далі, розбавляючи її, споживайте натще перед початком кожного дня», — каже Олексій Добош, настоятель Свято-Онуфріївського храму.
