Тест: чи знаєте ви історичні, культурні пам'ятки та визначні місця Городоччини?

Сатанівський кам’яний замок будували польські шляхтичі Одровонжа для захисту населення від частих набігів татар. Він розташований на березі річки Збруч. У ХVІІ столітті Сатанів перейшов у володіння роду Сенявських. Саме вони перебудували його і зміцнили, надавши йому п’ятикутної форми.

Старовинний млин, що стоїть на річці Смотрич у селі Купин, побудували ще у далекому 1455 році. Реконструкція водяного млина відбулася на рубежі XIX і XX століть, тоді встановили новітнє й найпрогресивніше (на той час) швейцарське обладнання. Це дозволяло отримувати борошно понад 15 видів, а також більше 20 видів різноманітних круп. Причому, турбіна (із механічного комплексу «Г. Даверіо») приводила в рух токарний, фрезерний, розточувальний, свердлильний верстати, а також динамо-машину. Завдяки цьому Купин ще за часів імперії світив електричними вогнями.

Цей палац — один із найбільш привабливих маєтків Поділля. За даними реєстру пам'яток місцевого значення Городоччини, зведений у першій половині ХІХ ст., коли на зміну класицизму прийшла неоготика. Низькі стелі і симпатична мініатюрність палацу надають йому певної «іграшковості». Свого часу тут була школа, але вже давно будівля ніяк не використовується.

Сатанівська синагога — типова архітектурна споруда у стилі ренесансу. Основним засобом художньої виразності пам'ятки є глуха аркада аттика, у якому й досі збереглися гарматні бійниці. У стінах синагоги також збереглися й дві мушкетні бійниці, одна з яких виконана у класичному бійничному вигляді «отвір для ключа». Точна дата спорудження Сатанівської синагоги невідома - за однією версією, її звели 1514 року, за іншою — 1532 року. У 2015 р. цей сакральний об’єкт було повністю відреставровано.

Браму було збудовано на рубежі XV-XVI на місці давнього південного в’їзду в Сатанів. У XVI столітті браму перебудували і вона влилася у загальну систему оборонних мурів міста, з’єднавшись із Сатанівським замком. У 1724 р. власник Сатанова Адам Сенявський відновив споруду і надбудував у верхній її частині зубчастий оборонний парапет із консолями.

Так. залишки згадки про маєток Скибневських є флігель.

За незвичні гострі щипці над торцевими стінами, схожі на роги, цю будівлю у селі Нове Поріччя місцеві жителі прозвали «рогатою» школою (певний час її використовували під навчальний заклад). Колись це був флігель (за іншою версією — панські стайні) славетного маєтку роду Скибневських, побудований десь у XIX ст. у стилі неоготики. Сьогодні красу маєтку Скибневських можна побачити лише на малюнку білоруського художника Наполеона Орди, датованому 1871 роком, із фондів Краківського Національного музею.

Наприкінці XVIII ст. на замовлення Франца Раціборовського звели суровий у своїй простоті і не дуже пропорційний палац. Це був двоповерховий будинок з ґанком, який підпирали чотири колони, а увінчував трикутний причілок. Територія палацу була оточена великим садом, обнесена глибоким ровом і забором. Десь приблизно у 1863 р. Лісоводський маєток перейшов у власність дочки Раціборовського — Ванди, яка згодом переїхала до Варшави, а маєток продала феодалу Євгеніушу Журовському. У 1930-1960-х роках тут розміщався дитячий будинок, опісля — ПТУ для механізаторів.

Особливість «Траянового валу» — наявність закопаних у траншею дубових паль. Найбільший вал Подністров’я розміщений між річками Смотрич (Городок) та Збруч (Сатанів) завдовжки — до 22 км, завширшки — до 18 м, заввишки — до 2 м, глибиною — до 1,5 м. Побачити можна між Юринцями та Борщівкою над значною частиною валу прокладено шосе (висота валу 0,5-0,6 м); на полях Кремінної та Лісовод вал використано під лісосмугу; ліс — південніше Борщівки на відрізку 2 км; між Городком та Великою Яромиркою.

Спочатку архітектурна будівля мала вигляд замку, однак реконструкція у 70-х роках минулого століття зіпсувала первісний вигляд пам’ятки. Сьогодні на базі будинку сестер милосердя функціонує інститут Богословських наук. Тут навчають майбутніх журналістів, сімейних психологів, катехитів, викладачів Слова Божого.

Стародавній сатанівський єврейський цвинтар вважається кам'яним літописом єврейської громади на території України.