Евакуація із Херсону
Минулого тижня жителі Сатанівської громади зустрічали евакуаційний потяг із Херсону. 26 херсонців поселили у школі в селі Бубнівка. Там для них облаштували гуртожиток. А працівниці Центру надання соціальних послуг взялися за оформлення відповідних документів.
Людмила Бальошенко приїхала у Сатанів разом із чоловіком та 9-річним синочком. У Херсоні жінка витримала життя в окупації, хоча й згадує про цей час із жахом. Роботи не було, у магазинах — лише російська продукція. Цінники спершу були подвійні – українські і російські, потім – лише російські. І поводилися окупанти жахливо.
— Поводилися дуже нахабно, ніби це їхня земля, — розповідає Людмила Бальошенко. — Чоловіків забирали відразу із маршруток. Доля багатьох із них досі невідома. Та ми не хотіли нікуди виїжджати, бо ми — у себе вдома. Це окупанти мали поїхати геть із нашої землі.
І херсонці дочекалися того дня, коли рашисти пішли з міста. Але нелюди почали мститися за свою поразку.
Фото: vgoru.org
— Дуже сильно почали обстрілювати наш мікрорайон «Острів». Стріляли по житлових кварталах, багатоповерхівках. Дуже багато було прильотів — у будинки, у школу. Потрапили і в мережу теплопостачання. У нас скло із вікон повилітало, все плівкою заклеєне. Місяць ми жили без опалення, в квартирі вже грибок пішов. Та ми знаємо, що опалення нам не дадуть. Ті тварі щось пошкодили. І коли мінометні обстріли значно почастішали та син почав дуже боятися, ми наважилися виїжджати, — каже Людмила.
На Сатанівщині херсонців зустріли, поселили у облаштованому для них гуртожитку у селі Бубнівка. Наразі їх забезпечують харчуванням. А громада готується до приїзду ще 20 херсонців. А діти тим часом мріють про одне.
— Аби війна пошвидше закінчилася, — каже Владислав, син пані Людмили.
