І знову втрата
30 січня городоччани провели в останню путь свого земляка Вадима Сурмія, який загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Торське Донецької області 25 січня.
До війни
Вадим Сурмій народився і до 9-го класу навчався у Городку. Потім вступив до кадетського ліцею у Кам’янець-Подільському, а згодом здобув освіту вчителя фізики та математики. За недовгу педагогічну кар’єру встиг попрацювати у Борщівці та в Городку — в ліцеї №4. Та в останні роки змінив професію, влаштувавшись на роботу в IQ OFFICE.
Лілія, колега Вадима.
— Вадим завжди всім допомагав і ніколи не відмовляв ні в доброму слові, ні в підтримці. Як у роботі, так і в житті… — пригадує Лілія, колега Вадима, з яким вона майже два роки працювала в контакт-центрі.
Початок шляху воїна
За словами друга загиблого воїна Андрія Шуцького, восени 2021 року, коли у повітрі вже відчувалася загроза великої війни, Вадим підписав контракт та вступив до лав ЗСУ. Він став навідником десантно-штурмового батальйону, взявши собі позивний «Самурай». Чоловік мужньо виконував свій військовий обов'язок, був двічі поранений.
— У Городок останній раз Вадим приїжджав півтора місяці тому на день народження своєї донечки Ані, якій виповнилося 6 рочків, — каже Андрій. — На жаль, тоді не всі друзі змогли з ним зустрітися….
Сестра загиблого Героя Інна пригадує, що Вадим був оптимістом, часто жартував і на кожній фотографії посміхався.
— Він заряджав своєю посмішкою інших, — розповідає Інна. — Часто говорив: «Все буде добре. Ми переможемо. Ми повернемося з перемогою»… І ось він повернувся, але не так ми його чекали…
Вадим із побратимами з 80-ї ДШБ, які загинули з ним в один день.
Прощання із загиблим Героєм
25 січня, виконуючи бойове завдання на Донецькому напрямку недалеко від Краматорська, Вадим загинув. Проводжали в останню путь Героя рідні, сусіди, колеги, небайдужі городоччани та друзі сім’ї. Не дивлячись на холодну погоду, люди з живими квітами, стоячи на колінах, зустрічали похоронну процесію. Городоччани заполонили не тільки вулицю Смотрицьку, на якій жив загиблий захисник, але й центральні вулиці міста до храму Святого Станіслава, в якому відбулася траурна служба.
— Хай йому буде вічний спокій, а ми будемо завжди його пам’ятати, — говорить Олена Юмашова, подруга бабусі загиблого Героя. — Ми вдячні всім солдатам, всім хлопцям, які нас захищають. Дай Боже дожити до перемоги, і він, Вадим, теж буде тішитися на небесах за нас, за всю Україну.
Остання дорога «Самурая» Вадима Сурмія завершилася на городоцькому кладовищі, на Алеї Слави. Воїна поховали поряд із побратимами-земляками.
