Воїн світла
Позитивний та творчий. Часто грав на гітарі, готував смачні страви і постійно був у пошуку сенсу життя. А ще безмежно любив Батьківщину, за світле майбутнє якої загинув. 24 січня війна забрала життя ще одного воїна із Городоччини Михайла Коцура — батька 13-річної доньки і рятівника мирних мешканців Ірпіня.
Фото: facebook.com
Земний шлях українського воїна
Михайло Коцур народився 8 лютого 1981 року у селі Лісоводи, що на Городоччині. Він був старшим сином у багатодітній сім’ї. Завжди опікувався своїми двома сестричками, одна із яких кілька років тому померла. Після закінчення Лісоводської школи хлопець вступив до Київського національного торговельно-економічного університету.
— Міша любив компанії, в них у кімнаті часто було чути гітару. Він завжди був щирим та щедрим. А його «кава за 5 хвилин» запам‘яталась мені на все життя. Трохи проспить на пари, вже перед виходом бере кружку і стукає до дівчат у кімнати: в одній просить ложку кави, в іншій — ложку цукру, а тоді на кухню — за кип'ятком, — пригадує однокласниця та однокурсниця полеглого воїна Аліна Климова на своїй сторінці у Фейсбук.
У Києві Михайло Коцур створив сім’ю. У них з дружиною народилася донечка, та з часом, як відмічає подруга його сестри Марти, подружжя розлучилося. Проте до останнього вони гарно спілкувалися і приїжджали один до одного в гості.
— Вони були гарними друзями, — розповідає Ольга Медвідь.
Війна
Останнім часом городоччанин жив в Ірпіні. Там він із сестрою придбали помешкання, і саме там його застала війна, але вона його не злякала. Він до останнього залишався вдома і допомагав виїхати з міста кільком знайомим.
— Рятуючи інших, Міша ледь не загинув сам. Якраз перед ним підірвали ірпінський міст, коли він вивозив з міста знайому з дитиною, — розповідає Ольга Медвідь.
Після всього жахіття, яке Михайло побачив на Київщині, він вирішив іти на передову. Там став стрільцем, помічником гранатометника механізованого відділення механізованого батальйону однієї з військових частин Збройних сил України. Служив на Донеччині. Відповідально виконував всі поставлені перед ним завдання, а 24 січня цього року його свічка догоріла.
— На жаль, трагічно загинув. Під час виконання бойового завдання на авдіївському напрямку. Шана йому, хвала і Царство Небесне, — сказав у коментарі для Городок.City однокласник полеглого воїна і староста Лісоводського старостинського округу Ігор Осика.
Дорога у вічність
Домовину з тілом Михайла Коцура додому привезли через десять днів після смерті — 2 лютого. Люди, стоячи на колінах, зустрічали свого полеглого земляка. Плакали і пригадували, яким він був за життя.
У Городку зустрічають полеглого воїна.Фото: Городок.City
— Це була великої доброти людина. І ота посмішка його... Така мила, гарна посмішка... Не хочеться вірити, що ми її вже не побачимо, — крізь сльози прошепотіла вчителька полеглого воїна.
Похоронили 42-річного військовослужбовця 3 лютого у його рідному селі Лісоводи, де похована його сестра і мати. Похоронна служба за упокій душі лісоводчанина відбулася у Свято-Покровському храмі. Так закінчився земний шлях воїна і розпочалася його подорож у вічність.
