До річниці великої війни
24 лютого минув рік від початку повномасштабного наступу російських військ на Україну. Про те, як змінилося життя Городоцької громади, з якими наслідками війни доводиться боротися, з яким бюджетом громада завершила минулий рік та які плани на цей, скільки тепер у нашій громаді є укриттів, хто допомагає нам та й загалом, як вплинула війна на нашу громаду, — ми запитали в Городоцького міського голови Неоніли Андрійчук.
Фото: Городок.City
— 24 лютого стало днем, після якого ми всі почали жити у новому світі. З того дня у нашому житті щодня звучать слова«війна», «обстріли», «окупанти». Кожен з нас став іншим. Як, на ваш погляд, за цей рік змінилася Городоцька громада?
— 24 лютого змінилося все для кожної людини і нашої громади загалом. Ми змушені були перелаштуватися абсолютно на інші завдання, пов'язані з організацією роботи у воєнний час. Це і робота з військовою адміністрацією, це і формування територіальної оборони, роти охорони, блокпостів. Напруженою була робота і щодо прийому людей, які втратили свої домівки та приїжджали до нас за допомогою. Та тоді ми зуміли зорганізуватися спільно з місцевими жителями, за що їм дуже вдячна.
— Дійсно, пам’ятаю, як активно городоччани приносили в пункти збору гуманітарної допомоги різні речі, продукти харчування, засоби гігієни. Тобто у перші дні війни наша громада акцентувала увагу на допомозі іншим. Скільком внутрішньо переміщеним особам за цей час городоччани надали тимчасовий прихисток?
— Від початку повномасштабного вторгнення через територію громади на певний період часу проїхало понад 9 тис. осіб. Це ті люди, які перебували у нашій громаді від кількох днів, тижнів — до місяців. Сьогодні постійно у нас проживають 3300 осіб, 130 з яких — у місцях загального поселення. В облаштуванні останніх нам дуже допомогли місцеві жителі, зокрема мешканці Лісовод, Борщівки, Турчинець, Тростянця, Кремінної. Вони дуже уважно поставилися до проблем переселенців і допомагали їм, чим могли.
— У той же час, як підтримує зараз наша громада внутрішньо переміщених осіб? Чи розроблено місцеву програму підтримки ВПО, зокрема щодо працевлаштування чи зміни професії?
— У нас діє програма соціального захисту, яка передбачає ряд заходів щодо підтримки ВПО. Сьогодні 71 особа із числа ВПО зареєстрована у Центрі зайнятості. 17 чоловік уже отримали роботу. Це і лікарі, і вчителі, і працівники соціального захисту, комунального підприємства. Це ті люди, які отримують заробітні плати поряд із державною підтримкою.
У перші дні великої війни. Оформлення документів у Городоцькому ЦНАПФото: Городок.City
Тут варто віддати належне працівникам нашого ЦНАП та соцзахисту, які з увагою поставилися до такої категорії людей і у березні-квітні працювали практично цілодобово. Крім того, у нас є ряд пропозицій від благодійних фондів, які в більшій-меншій мірі теж допомагають такій категорії населення.
Лікар із Київщини, який працював у Городоцькій лікарніФото: Городок.City
— До речі, на початку війни до нас було евакуйовано бізнес. Яка ситуація тепер у громаді?
— До нас від початку війни переїхало одне підприємство по виробництву спеціального дитячого харчування для діток, які мають певні види захворювання, із Харкова. Ми допомогли даному бізнесу перевезти обладнання та матеріальну базу, винайшли для них відповідне приміщення. Наразі підприємство успішно працює. Вони привезли сюди своїх працівників. І я сподіваюся, що їхні наміри, про які вони нам задекларували, зокрема і щодо виділення земельної ділянки для будівництва підприємства та розширення, будуть реалізовані. Окрім того, з радістю будемо приймати і допомагати розвивати бізнес усім, хто виявить бажання до нас переїхати.
Керівниця підприємства «Скворушка» Юлія Щоличева разом із колегами.Фото: Городок.City
— Наступне питання: коли розпочалась війна, чимало городоччан поїхало за кордон. Чи ведеться облік у нас в громаді, скільки людей виїхало і скільки повернулося?
— Такого обліку зробити неможливо. Але зробити певний висновок ми можемо по тому, яка кількість дітей була відсутня на початок війни у наших навчальних закладах. Це 615 дітей. Частина з них уже повернулися. Зараз лише невелика частина дітей працює в онлайн-режимі. Тому це є приблизні цифри дорослого населення, яке виїхало за кордон.
28 лютого 2022 року на кордоні із Польщею були черги у 30 кмФото: tvoemisto.tv
— Декілька разів за рік війни силами ППО російські ракети були збиті над Городоччиною. Одного разу уламки ракет пошкодили будівлі в селі Скіпче. Чи міська рада допомагала городоччанам, чиї будинки пошкоджено уламками?
— Дійсно, не обминула нашу громаду і така біда: у червні в одному із населених пунктів громади впали уламки ракети. Було пошкоджено 10 будівель: вибиті вікна, двері, дахи. На превеликий жаль, цей випадок не був зафіксований на державному рівні як надзвичайна ситуація. Та ми все одно пішли назустріч людям і виділили з нашого місцевого бюджету кошти на ремонти їхніх помешкань, зокрема на закупівлю шиферу, вікон, дверей. Це було зроблено відразу.
Пошкоджені уламками ракети будівлі на ГородоччиніФото: Городок.City
— Війна змусила нас ввести в свій лексикон ще й такі слова як укриття, бомбосховища. Чи збільшилася кількість укриттів за цей рік у нашій громаді та скільки їх є наразі?
— Звичайно, ніхто не очікував війни. Тож довелося активно працювати над цим питанням. Спершу ми інвентаризували всі наявні укриття. У нас їх офіційно сьогодні зареєстровано 19. Також для того, щоб відновити очне навчання наших учнів, нам довелося відшукувати різні варіанти для укриття школярів. В результаті ми додатково винайшли ще 26 укриттів.
Для учнів Підлісноолексинецької гімназії освітяни власноруч облаштували додаткове укриття у приміщенні старої котельні.Фото: Городок.City
Звичайно, це потребувало певного фінансового ресурсу. Дякую батькам, які активно долучилися до роботи щодо облаштування підвальних приміщень. Відверто кажучи, деякі захисні споруди нам довелося буквально розкопувати, як от під будівлею друкарні. Сьогодні ми там робимо ремонт і плануємо запустити роботу садочка «Берізка», який поки єдиний у нашому місті через відсутність укриття не може працювати.
Укриття у будівлі відділення «Віра в життя»Фото: Городок.City
— Переходячи до питань бюджету, загалом з яким бюджетом завершила 2022 рік наша громада і з яким почала новий 2023 рік?
— Відверто кажучи, бюджет — це дуже болюче питання. Коли ми розпочинали 2022 рік, у нас був дуже гарний бюджет. Ми запланували реалізувати багато хороших проектів на території нашої громади. На превеликий жаль, сталося як сталося. Війна змінила все.
Певні податки, які раніше йшли у місцевий бюджет, були забрані на державний рівень. І ми з великим розпачем констатували той факт, що у бюджет недоотримаємо 17 млн гривень. Це дуже значна сума коштів. Тоді ми вкотре провели інвентаризацію всіх наших надходжень до бюджету, щоб вишукати ті резерви, які ще були не задіяні і забезпечити всі наші галузі коштами.
В результаті, нам вдалося завершити 2022 рік навіть з невеличким перевиконанням бюджету в сумі понад 1 360 000 грн, що дозволило нам профінансувати абсолютно всі галузі. Крім того, ми ще мали можливість покращити матеріальну базу нашої лікарні.
Киснева станція у Городоцькій лікарніФото: Городок.Сity
Взагалі, хочу відзначити, що наша лікарня на дуже гарному рахунку в області, адже адміністрація закладу із всіх колишніх районних лікарень області підписала найбільшу кількість пакетів із НСЗУ. Тому вони мають достатній свій фінансовий ресурс і не мають проблем, з якими стикаються медзаклади інших громад, так і з допомогою коштів міського бюджету ми суттєво покращили матеріальну базу лікарні.
23 січня цього року ключі від нового реанімобіля отримав директор Городоцької міської лікарні Олександр Кушнір.Фото: facebook.com
У нас є і переносний рентген-апарат, і ЕКГ, і система зігрівання новонароджених, яка була закуплена за рахунок місцевого бюджету, і киснева станція, яку ми хоч і отримали по програмі державного бюджету, але вся система киснепроводу була зроблена за рахунок місцевого бюджету. А це - більше двох мільйонів гривень. І, звичайно, генератор, який теж придбано у співфінансуванні місцевого бюджету та лікарні.
Новий генератор від Всесвітньої організації охорони здоров’я через Міністерство охорони здоров’я України Городоцька міська лікарня отримала у січні цього року.Фото: Городок.Сity
Що стосується освіти, то на початку 2022 року головною метою нашої роботи було знайти альтернативні джерела опалення навчальних закладів. Адже ціна на газ була дуже високою, окрім того, існувала загроза й того, що його взагалі не буде.
Тому ми у шести сільських навчальних закладах провели реконструкцію та/або будівництво котелень на твердому паливі. І тут нам теж суттєво допомогли спонсори — агрокомпанії, які закупили котли, а нам залишилось тільки профінансувати виконання робіт.
У той же час, ми хотіли запровадити нові технології опалення у початковій та четвертій школах, але їх впровадження потребує великої кількості електроенергії. Враховуючи сьогоднішній дефіцит електроенергії, нам довелося ці проєкти призупинити.
Але ми закупили для шкіл три автобуси: один — повністю за кошти бюджету (а це 2,5 млн грн), інші два придбано у співфінансуванні із обласною військовою адміністрацією. Наголошу, що ці придбання були необхідністю, так як у нас на потреби ЗСУ було забрано три шкільних автобуси, а відповідно школярі не мали чим доїжджати до навчальних закладів.
Городоцька громада 25 січня отримала два нових шкільних автобуси для опорних закладів «Городоцький ліцей №2» та «Великолевадський ліцей». Ключі від транспортних засобів освітянам вручив начальник Хмельницької обласної військової адміністрації Сергій Гамалій.Фото: Городок.Сity
І, звичайно, комунальне підприємство. Ви знаєте, що маю дуже велике бажання зробити наше комунальне підприємство сучасним із відповідною матеріальною базою та кваліфікованими працівниками. Бо це життєво необхідний напрямок діяльності у громаді. Тому ми виділили 15 млн грн на поповнення статутного фонду підприємства наприкінці минулого року. Думаю, що за ці кошти вони закуплять відповідні транспортні засоби, які дозволяють покращити якість і швидкість їхньої роботи.
Наразі комунальне підприємство шукає нових працівниківФото: Городок.Сity
Також хотіла б акцентувати увагу на тому, що ми велику суму коштів сьогодні витрачаємо на компенсацію різниці в тарифах комунальному підприємству. Усе тому, що у час, коли ціни ростуть на все, ми не можемо дозволити, щоб зростала ціна і на послуги комунального підприємства для населення, розуміючи, що люди сьогодні не мають можливості платити більше. Тому поки в країні не стабілізується ситуація, ми прийняли для себе рішення не піднімати тарифи на воду та водовідведення.
— Тобто минулого року недофінансованих галузей в громаді не було. Хоча вам довелося значну частину коштів спрямовувати на потреби Збройних сил України, формування тероборони та інше. Звідки ці кошти?
— За рахунок перерозподілу. Нам довелося відмовитися від багатьох серйозних проектів, які планували реалізувати. Ми змушені були це зробити. Окрім того, була прийнята постанова №590, яка заборонила проводити нам усі видатки, крім певних цільових направлень.
Рішення про виділення коштів приймав виконком.Фото: Городок.Сity
Єдині проєкти, які нам вдалося реалізувати — це ремонт дороги по вулиці Грушевського та тротуару по вулиці Гончара. Ці роботи вдалося виконати лише тому, що був припис від керівника поліції Юрія Краковецького. Відповідно, після припису, ми отримали дозвіл обласної військової адміністрації на виконання цих робіт. Лише після цього ми змогли профінансувати відповідні роботи.
— Чи розраховувати жителям громади на ремонт доріг чи реалізацію інших проектів у громаді цього року?
— Як буде надалі і що ми будемо робити цього року — абсолютно нічого прогнозувати не можу. Єдине, на що можу сподіватися, так це на те, що наш аграрний бізнес, наші підприємці й надалі будуть такими ж активними і благодійно підтримуватимуть наші певні проекти. Сьогодні вони самі приходять і пропонують допомогу.
Також, ми б дуже хотіли підтримати створення ОСББ. Ще минулого року започаткували благоустрій біля житлових будинків. Поки теж не знаємо, яким чином ми будемо це все реалізовувати. Але всі ці плани є і, при першій нагоді, якщо нам дозволять проводити фінансування, будемо це все робити.
— Сьогодні ситуація із відключенням електроенергії покращилася. Та разом з тим, чи продовжують вам скаржитися городоччани, що в них вимикають електроенергію?
— Дійсно, спершу у обленерго не могли оперативно відпрацювати графіки відключень і дотримання цих графіків. Це викликало хвилю обурення з боку людей. До нас надходило чимало звернень, в тому числі колективних. Люди просили відпрацювати чіткий графік відключення електроенергії для того, щоб можна було спланувати домашню роботу і певним чином в зимовий період забезпечити опалення приміщення.
5 грудня прийшли у міськраду обурені щодо графіку відключень електроенергії мешканці міста Городок.Фото: Городок.Сity
Ми проводили неодноразові наради з представниками РЕМ, з обленерго, куди їздили наші представники. Нам вдалося налагодити контакт з ними і сьогодні ми в оперативному режимі отримуємо від них відповідну інформацію. Загалом підкреслю, що це хибна думка, що міська рада керує процесом «кому включити, а кому відключити світло».
А зараз, звісно, кількість звернень набагато зменшилася. Можна сказати, останнім часом так як немає відключень, відповідно і звернень немає.
— Ми з вами почали розмову з того, як змінилася Городоцька громада. Тепер хочу запитати, як Ви особисто змінилися під час війни? Часто в таких ситуаціях люди виявляють у себе нові якості. Що нового ви про себе дізналися?
— Знаєте, я людина, яка пройшла великий життєвий шлях. І мені здавалося, що працюючи в різних структурах та сферах, я уже маю той досвід, який мені дозволить у будь-якому випадку приймати правильні рішення. Думала, що для мене уже не буде невідомих ділянок роботи, з якими б я колись не стикалася. Бо в житті для себе розуміла роботу так: якщо я її роблю, то маю робити це якісно і відповідально. І тут раптом прийшла війна. Я зрозуміла, що саме в цій ситуації мені знову потрібно вчитися, знову потрібно здобувати певний досвід в прийнятті тих чи інших рішень.
І саме координаційна робота в цей період мені дозволила справитися із цими завданнями. Тому що і силові структури сьогодні у співпраці з міською радою, і місцеві жителі, і бізнес, і волонтери. Тобто у цей надважкий час ми не залишилися одні. Я, власне кажучи, мала на кого покластися.
У нас сьогодні активно діє фонд «Разом до перемоги», який очолює Максим Басун. Також велику підтримку надають компанії «Епіцентр К», «Агрохолдинг 2012», «Агропромтехніка», Континтентал Фармерз Груп, Сатанівський консервний завод, ТДВ «Городоцьке» та інші. І я дуже вдячна керівникам цих підприємств, які з перших днів війни активно нам допомагають.
Допомога надходить від міжнародних благодійних фондів.Фото: Городок.City
Я дякую тим, хто до сьогоднішнього дня нас підтримує. Дякую всім благодійним фондам, які до нас приїжджають. Їх є дуже велика кількість. Це і «Карітас», і «Рокада», «Солідарність», «Право на захист» та інші.
Допомога із Франції.Фото: Городок.City
Допомога із ІталіїФото: Городок.City
Також потужну підтримку відчула і від наших сусідів: з міста-побратима Сохачев, що у Польщі, які виділили значну суму коштів з бюджету. Також польські жителі індивідуально надсилали нам гуманітарну допомогу. Вагома допомога надходить із Франції, Італії, США. Литва дуже по-серйозному ставиться до наших проблем.
Допомога із Литви.Фото: Городок.Сity
І ми й надалі формуємо міцні зв'язки нашої громади із різними фондами, державами, доводячи всім, що у нас все — прозоро та чесно. Завдячуючи ось такій співпраці, я не відчуваю на сьогоднішній день проблеми у вирішенні нагальних питань. Відтак зрозуміла, що вміння налагодити ефективну комунікацію, в тому числі і з закордонними партнерами — це ще один мій здобуток у такий непростий час.
У червні у Городок від двох міст-побратимів Сохачева та Мельтона, що у Великій Британії, надійшло декілька машин вантажу на загальну суму 100 тисяч злотих. 78 тисяч злотих виділила мерія Сохачева та 22 тисячі — мерія міста Мельтона (кошти англійці перерахували в еквіваленті на рахунок мерії Сохачева). На ці гроші закупили засоби гігієни, продукти харчування, військові рюкзаки, одяг.Фото: Городоцька громада
— На вашу думку, які виклики першими постануть перед громадою після перемоги у війні?
— Я переконана, що будь-які виклики для нашої громади не страшні, якщо ми будемо працювати правильно і не зупинятимемося. Будуть нові завдання, нові плани, проєкти. Зовсім іншого характеру. Але перелаштуватися із воєнного часу на мирний буде набагато простіше, ніж з мирного на воєнний.
— Чи думали ви вже, що зробите особисто одразу після перемоги?
— Один чоловік під час розмови мені сказав свою думку, з якою я погоджуюся і, напевно, яка для мене буде теж прийнятною. Він сказав, що після перемоги ми ще дуже довго будемо плакати. Плакати над тими втраченими можливостями, які принесла нам війна. Виплакати треба буде весь той біль, ту злість, які сьогодні ми ховаємо далеко, прямуючи до перемоги.
І ви знаєте, хоча я — не емоційна людина, але я буду плакати. І від радості, і від болю. А опісля того візьму свій записник і спланую подальшу роботу. Потрібно буде зробити все те, що ми планували.
Команда у мене є. Я дякую їм усім. Дякую усім працівникам міської ради, своїм заступникам, які сьогодні за будь-яких обставин в будь- який час доби завжди знаходяться на варті сьогоднішніх подій. І я переконана — нашу громаду ми розбудуємо.
Фото: Городок.City
— Дякую вам за інтерв'ю.
Відео-інтерв'ю
