Сатанівська громада втратила ще одного Героя
Серце хороброго воїна Олександра Чеховського зупинилося 22 квітня близько 16:35 в населеному пункті Білогорівка Луганської області. Сатанівчанин доєднався до небесного війська у 36 років.
Олександр Чеховський народився 14 березня 1987 року. Помер — 22 квітня 2023 року.Фото: Городок.City
Історія Героя
Олександр Чеховський — із села Зверхівці, що на Сатанівщині. Після школи він вчився у Лісоводському професійному аграрному ліцеї. Пізніше працював трактористом в одному із фермерських господарств.
— Він дуже любив землю. Нею жив і за неї загинув. За життя був дуже відповідальним. Любив свою сім’ю — дружину Людмилу та донечку Сніжану. Мій Сашуня був надзвичайно світлою і позитивною людиною. Він міг зробити набагато більше для України, але, на жаль, потрапив саме туди, куди не хотів. І поліг на полі бою, виконуючи своє останнє бойове завдання, — розповідає мати полеглого захисника Тетяна Чеховська.
Фото: Городок.City
Жінка пригадує, що сина мобілізували у лютому цього року. Він хотів пройти військові навчання за кордоном, щоб потім майстерно боротися з ворогами. Однак після короткого військового курсу його відправили на передову, у найгарячішу точку фронту. 22 квітня він потрапив під артилерійський ворожий обстріл та отримав несумісні з життям поранення.
— Він знав, що не повернеться звідти... І я відчувала, що Сашуня буде першим Героєм з нашого села, який загине за Україну. Так і трапилося..., — зазначає Тетяна Чеховська.
Важка звістка
У день його смерті сатанівчанка випадково ввімкнула пісні зі словами: «Що буде завтра, Боже, я не знаю, та й не кажи мені, щоб я не знав. Якщо загину, то візьми до раю, бо я уже у пеклі побував». У цей час серце її сина вже зупинилося. Вона ж та сім’я Олександра були у Польщі. І лише у рідній домівці його донечка дізналася правду.
— Дорогою ми їй казали, що батько поранений, тому ми їдемо додому. Вона ще хотіла йому купити шоколадку та державний стяг. Ми ледь стримували сльози. А зайшовши до хати, відкрили таємницю, — пригадує мати захисника.
12-річна Сніжана над домовиною батька біля рідного дому.Фото: Городок.City
Останній шлях воїна
На Сатанівщину домовину з тілом полеглого воїна привезли 28 квітня. Після прощання з ним у греко-католицькому храмі Благовіщення Пресвятої Богородиці відбулося поминальне Богослужіння. Молилися за душу покійного воїна священники усіх конфесій, що діють у Сатанівській громаді.
Потім була довга процесія до рідного села Олександра Чеховського. Вздовж доріг перехожі робили живі коридори та встеляли шлях воїну весняними квітами. Суму додавав поліцейський оркестр. У натовпі чути схлипування. Односельчани в тихій молитві віддавали шану своєму захиснику і згадували його завжди усміхнене обличчя.
— Олександр завжди був на позитиві. Навіть, коли було важко, він посміхався і підбадьорював тих, хто поряд. Це була людина з великої букви. Справжній патріот своєї Батьківщини. Кажу це не тому, що так потрібно, а тому, що так було насправді, — зауважує сусідка Олександра Слава Гудзік.
Біля домівки українського захисника прозвучав Гімн України. В цей час над хатиною пролетів лелека. Але його не бачили зажурені рідні Олександра, які гірко плакали над закритою домовиною.
Похоронили відважного воїна на його малій батьківщині під звук військового салюту. У нього залишилася 12-річна донечка, дружина, батьки та сестра з сім'єю.
