Пам’ятаємо
21 листопада, у День Гідності та Свободи, у Городоцькому ліцеї №3, за сприяння Городоцької міської ради, відкрили Меморіальну дошку. На ній закарбовані імена двох військових — Артема Гончарука та Віталія Ясінського.
Урочистий захід
Об одинадцятій годині на подвір’ї третього ліцею зібралися діти, педагоги, представники влади, Збройних сил України та церкви. Тематичний захід розпочався зі виконання Гімну і хвилини мовчання. У цей момент ліцеїсти підняли високо до неба жовто-блакитний стяг та згадали подвиги воїнів, які полягли на полі бою.
Потім до присутніх звернулася секретар Городоцької міської ради Олена Гріх. Вона зазначила, що 21 листопада — це особлива дата для кожного та кожної з нас, адже вона встановлена на честь двох революцій — Помаранчевої 2004 року та Революції Гідності 2013-го.
— Російсько-українська війна забрала життя 46 наших земляків. Двоє із них — випускники даного ліцею. Віталій, троє братів якого також військові, і Артем, на якого вдома чекав маленький, але дуже мужній синочок. Сьогодні, Вадиме, ти повинен гідно поводитися, адже ти — син українського Героя, — звертаючись до школяра зауважила Олена Гріх.
Олена ГріхФото: Городок.City
Привітав зі святом та низько вклонився рідним загиблих воїнів і т. в. о. начальника другого відділу територіального центру комплектування та соціальної підтримки Вадим Побута. Він пообіцяв, що українські захисники продовжать справу полеглих городоччан і Україна обов’язково здобуде перемогу у цій несправедливій війні.
— Сьогодні важкий день для нашої шкільної родини. Боляче дивитися, як відкривається таблиця пам’яті наших випускників. Ці два хлопці — однолітки. Вони навчалися у класі, який першим випускався з нашої школи. У них було велике майбутнє, але їм довелося стати на захист нашої Батьківщини, щоб ми могли жити у мирі. Ми завжди будемо це пам’ятати, з гордістю промовляти їхні імена і вшановувати їхню пам’ять на кожному нашому заході, — пообіцяла директорка третього ліцею Зоя Роговська.
Зоя РоговськраФото: Городок.City
Відкрили Меморіальну дошку юні ліцеїсти, зокрема син Артема Гончарука Вадим. Квіти, які принесли рідні полеглих воїнів, були символічними: жовто-блакитні демонстрували любов воїнів до рідної Батьківщини, а біло-червоні — польське коріння Віталія, який воював з ворогами у формі із двома шевронами — українським та польським.
Завершився захід спільною молитвою, яку очолив римо-католицький священник.
Молитва за полеглих воїнів звучала польською та українською мовамиФото: Городок.City
Історія Артема Гончарука
37-річний городоччанин Артем Гончарук був командиром відділення зв’язку. Загинув сьомого лютого від ворожого стрілецького обстрілу поблизу населеного пункту Авдіївка на Донецькому напрямку лише через два дні після свого дня народження.
Як розповіли знайомі воїна, чоловіка мобілізували у перші дні великої війни. Похорони Героя відбулися у рідному місті Городок 15 лютого.
Фото: Городок.City
— Я дякую організаторам заходу, представникам місцевої влади та дирекції ліцею за такі теплі слова про мого Артемчика. Він був дуже доброю людиною. Завжди мені допомагав. Я від нього поганого слова не чула. Мені дуже боляче сьогодні, але я пишаюся ним. Він виріс справжнім патріотом своєї країни. Не боявся нічого і мужньо захищав усіх нас. Я бажаю нашим хлопцям, які зараз на передовій, щоб вони трималися там. Ми з ними, а з нами — Бог, — наголосила у коментарі для Городок.City мати Артема Гончарука.
Історія Віталія Ясінського
Віталій Ясінський народився 1985 року у Городку. Він зростав у багатодітній родині, в якій батьки виховували чотирьох синів та одну доньку. Коли розпочалася повномасштабна війна Віталій, як і його брати, пішов захищати Батьківщину. Однак 12 грудня, під час відбиття штурмових дій противника поблизу населеного пункту Яковлівка, що на Донеччині, його серце перестало битися. Три місяці він вважався зниклим безвісти. І лише у березні цього року рідні змогли його провести в останню путь. Тепер йому назавжди залишиться 38 років.
Фото: Городок.City
— Ми мусимо пам’ятати, якою ціною здобувається свобода і шанувати воїнів, які, ризикуючи власним життям, тримають територіальну цілісність нашої країни. Мій брат помер за те, щоб кожен сьогоднішній школяр міг сміятися і плакати у вільній країні. Бо я, бувши дитиною, також малював малюнки військовим, а потім і сам став до лав Збройних сил України, як і мої брати. Одного, на жаль, ми втратили, — відмітив брат Віталія Мирослав Ясінський.
До слова, 21 листопада Меморіальну дошку відкрили і у Городоцькому ліцеї №4. На ній викарбувані імена трьох військових — Вадима Сурмія, Олександра Сельського та Віталія Курсова.
