Його велике серце не витримало
20 лютого на Городоччині у селі Лісогірка поховали воїна Володимира Рикуна. Йому тепер навічно 55.
До війни
Володимир Рикун народився 20 серпня в 1969 році. За своє життя встиг пожити в Хмельницькому, де працював водієм автобуса. Потім повернувся на Городоччину і був охоронцем в аграрній компанії. Понад десять років тому разом з дружиною Галиною та названим сином оселився у Лісогірці. Запам’ятався землякам тим, що, продаючи лотерейні білети в Городку, дарував надію на покращення життя та щасливий шанс, який самому Володимиру, на жаль, отримати не вдалося.
Мирне життя зруйнувала війна. Володимир Рикун, не вагаючись, встав на захист Батьківщини.
Захисник
Понад півтора року городоччанин був водієм автомобільного відділення батальйону матеріального забезпечення в одній із військових частини ЗСУ. На початку 2024 року він та його побратими несли службу поблизу села Лоска Новгород-Сіверського району на Чернігівщині, де тимчасово дислокувалася їхня військова частина.
15 лютого серце Володимира Рикуна раптово зупинилося. За інформацією Територіального центру комплектування та соціальної підтримки у Городку, у чоловіка стався серцевий напад.
Посмертне фото Володимира Рикуна.
Прощання
Вранці 20 лютого траурний кортеж з труною військовослужбовця ЗСУ Володимира Рикуна слідував центральними вулицями Городка до рідного дому захисника у селі Лісогірка. На подвір’ї померлого воїна зібралися друзі, сусіди, колеги та багато однокласників. Люди пригадували, яким Володимир був за життя.
— Ми знали один одного з дитинства. Жили порям, потів навчалися в одному класі, — розповідає Людмила Павлюковська. — Володимир був дуже хорошою людиною. Спокійною і надійною.
— А я з ним певний час сиділа за однією партою, — пригадує Ніна Мацьоха. — Володимир був доброзичливим, завжди усміхненим і любив пожартувати. Завжди, коли я приходила у магазин, в якому він торгував лотерейними білетами, пропонував мені купити щасливий квиточок.
Однокласниці Володимира Рикуна.
Вілен, однокласник Володимира Рикуна, пригадує останню зустріч однокласників.
— Володимир тоді поділився своєю мрією: хочу одружитися, жити в селі – щоб поряд був ліс і річка, — розповідає Вілен. — І ось все збулося, та насолодитися цим він не встиг…
Однокласники Володимира Рикуна.
Смерть воїна стала втратою не лише для рідних і друзів. Колеги Володимира також приїхали на похорони захисника.
— Володимир Рикун працював охоронником на нашому підприємстві, а я – завідувачкою лабораторії, — розповідає Ірина. — Я переїхала на Городоччину з прифронтового району Харківської області. Тому для мене це дуже особисто і важливо — вшанувати пам’ять померлого захисника України і підтримати його сім’ю.
Поминальне богослужіння відбулося у православному храмі села Лісогірка. Після служби у храмі похоронна процесія рушила до місцевого кладовища. Поховали Володимира Рикуна під звуки військового салюту.
