У День польської діаспори й поляків за кордоном
Городоччанка Ірина Першхайло отримала Золотий Хрест Заслуги від Президента Польщі Анджея Дуди. 2 травня, у День прапора Польщі та День польської діаспори й поляків за кордоном, голова Городоцького відділення Спілки поляків в Україні та заступниця директора з виховної роботи Городоцького ліцею №3 побувала у Варшаві.
Того дня Президент Польщі подібні відзнаки вручив сімом особам.
— Досі не віриться, що у моєму житті відбулася така подія. Зазначу, що ця нагорода — не лише моя, а всіх, хто зі мною працював і підтримував на шляху збереження польської культурної спадщини, — зауважила Ірина Першхайло.
Під час нагородження Анджей Дуда зазначив, що поляки, які живуть за кордоном, роблять величезний внесок у вільну, суверенну, незалежну Польщу.
Історія Ірини Першхайло
Ірина Першхайло — городоччанка. Її предки — поляки. Вона ж у юності була комуністкою, атеїсткою та працювала піонервожатою у сьогоднішньому Городоцькому ліцеї №1. За часів незалежної України жінка почала ідентифікувати себе як полька та вступила у Городоцьке культурно-освітнє польське товариство.
— Його заснував Станіслав Костецький зі своїм товаришем Едвардом Тщцінським. Тоді я вперше почула літературну польську мову. Для мене люди, які нею розмовляли, були наче з іншої планети. І я мріяла розмовляти такою ж чистою польською мовою, а не говіркою, якою розмовляли у Городку, зокрема мої батьки, — пригадує Ірина Робертівна.
Свою мрію жінка здійснила та коли у Городку відкрилися польські класи, вона почала там викладати. Вчила дітей та навчалася разом із ними — мови предків, християнських цінностей та співу.
Навернення
Також на початку дев’яностих років Ірина Робертівна зі своїми учнями ходила на уроки катехизи, які проводила її колега із Польщі пані Барбара Свьонтек. Там городоччанка опанувала фундаментальні знання з Катехизму Католицької Церкви, а коли поїхала з дітьми у Польщу на християнські зустрічі, відчула навернення.
— Якби мені хтось колись розповів цю історію, то я б лише посміялася. Але це трапилося зі мною. Я не пам’ятаю тексту зі Святого Письма, який читала у той момент, але добре пам’ятаю, що відчула — моє обличчя сяяло від щастя, хоча з очей котилися сльози й було таке відчуття, наче моє серце огорнули своєю любов’ю тисячі матерів. Тоді я отримала навернення і після реколекцій прийняла таїнство Євхаристії. Це було у 1994 році, — зазначає Ірина Першхайло.
Ірина Першхайло під час інтерв'юФото: Городок.City
Досягнення та мрії
Сьогодні жінка очолює Городоцьке відділення Спілки поляків в Україні та працює заступницею директора з виховної роботи Городоцького ліцею №3, який понад 20 років тому збудували у Городку. І радіє, що її донька теж викладає польську мову.
— Побувавши лише на одному уроці Божени, я була в захопленні від почутого та побаченого. Колись я навчала її, а тепер проситиму, щоб вона навчила мене, зокрема використовувати сучасні технології для роботи із дітьми. Адже у майбутньому планую відкрити онлайн-школу польської мови, — повідомила пані Ірина.
Пані Ірина з донькою БоженоюФото: facebook.com
Та зараз городоччанка робить усе для того, щоб Городоцький ліцей №3 залишився ліцеєм і щоб у ньому й надалі викладалася польська мова, література та історія.
Городоцький ліцей №3Фото: Городок.City
— Від імені Городоцького відділення Спілки поляків в Україні я написала Лист до канцелярії президента Польщі із проханням посприяти у розв'язанні даного питання. Всього в Україні чотири такі школи з польською мовою навчання і можливо на міжнародному рівні вдасться для них зробити виняток, — зауважила Ірина Першхайло, яка реалізувала чимало проєктів за роки роботи у школі та польському товаристві. Також вона очолює театральну студію «Натхнення», що діє при третьому ліцеї і є членкинею клубу Сергія Виноградського.
Лист до канцелярії президента Польщі Фото: Городок.City
