Патріот
Шостого червня у селищі Сатанів, що на Хмельниччині, земляки проводжали в останню путь Василя Бевза. Понад рік воїн служив у лавах ЗСУ і загинув, захищаючи Батьківщину у Харківській області.
Василь Бевз народився першого січня в 1975 році. Проживав у Сатанові, після закінчення школи займався будівельними роботами, деякий час був закордоном на заробітках. У березні 2023 року, отримавши повістку, вступив до Збройних Сил України.
Служив Василь Бевз в артилерійському відділенні однієї із механізованих бригад української армії та зарекомендував себе, як мужній і відданий своїй країні захисник.
Загинув Героєм під час виконання бойового завдання. 31 травня ворог з артилерії обстріляв позиції, на яких був Василь Бевз. Чоловік отримав поранення, несумісні із життям.
Посмертне фото Героя Василя Бевза.Фото: Городок.City
Повернувся додому на щиті
Траурний кортеж із труною загиблого Героя прибув у Сатанів вранці шостого червня. Люди зустрічали воїна на колінах, схиляючи голову на знак пошани. Рідні та друзі прощалися з Василем Бевзом біля будинку сатанівчанина. Звідти, слідуючи за машиною із труною загиблого, люди колоною йшли центральною вулицею селища. Поминальне богослужіння відбулося у Храмі Воскресіння Господнього православної церкви України.
Друг
Серед присутніх на похоронах українського воїна були його рідні, знайомі та багато друзів. Всі вони пригадували, що Василь Бевз був дуже щирою і надійною людиною.
Василь Бабак. Фото: Городок.City
— Я сьогодні ховаю не просто сусіда, я ховаю друга, — говорить Василь Бабак. — Таких людей, як він, мало. Його буде дуже не вистачати. На жаль, війна забирає кращих і нам в Україні буде багато кого не вистачати…
Ігор Зарічний дружив з Василем Бевзем з дитинства. Чоловік розповідає, що останній раз друзі бачилися у квітні цього року, коли Василь приїжджав у відпустку.
Ігор Зарічний.Фото: Городок.City
— Дуже важко втрачати таких людей. Василь був справжнім патріотом України і його загибель – це втрата не лише близьких, але й нашої країни, — каже Ігор Зарічний.
Володимир Барило дружив з Василем Бевзем понад 30 років. Пригадує його як доброго друга, який ніколи не відмовляв у допомозі. У день похорон Володимир був одним з тих, хто йшов попереду траурної процесії з хоругвою в руках, віддаючи останню шану близькому товаришу.
Діти війни
У 49-річного Василя Бевза залишився син Артур. Цього року він закінчив школу. Аби підтримати свого однокласника, багато юнаків-випускників Сатанівської школи прийшли на похорони Героя.
— У мене батько зараз на фронті, — розповідає Василь Костюк. — А нещодавно загинув дядя. Я розумію переживання Артура і вважаю, що в такі моменти ми повинні підтримувати рідних загиблих воїнів. Тому я і мої друзі сьогодні тут.
Крім сина, у Василя Бевза залишилася старенька мати та брат. Поховали воїна на місцевому кладовищі у Сатанові.
