Солодкі шедеври від Оксани Мороз
Коли вечірнє сонце ховається за обрієм, а тиша огортає селище Сатанів, на кухні у домівці Оксани Мороз оживає справжнє чаклунство. Аромат свіжоспеченого тіста та ванілі розноситься околицями, заманюючи своїми пахощами.
Пані Оксана із подругоюФото: Оксани Мороз
Оксана – справжня майстриня своєї справи. Її руки, здається, створені для того, щоб творити солодкі шедеври. Кожен її торт — це маленьке диво. Ніжні квіти, витончені фігурки, яскраві кольори – все це створює неповторний образ. А секрет її успіху простий — любов до своєї справи та бажання дарувати людям радість.
Далі — у монолозі — історія жительки селища Сатанів, яка з дитинства з подружками любила ліпити всякі витвори.
Дитячі роки майстрині
Народилась я у селі Юринці. З дитинства любила спостерігати за своєю матусею, яка випікала паски, калачі, торти та інші смаколики. Тоді час ніби зупинявся. Я залюбки допомагала їй: просівала борошно і навіть замішувала тісто. Лише котик не спав. Тихо муркаючи, він ходив навколо столу, очікуючи на щось смачненьке.
Улюбленою випічкою мами був торт «Наполеон». Я з нетерпінням чекала свят, коли вона пекла його. Він завжди був дуже ніжним та пахучим. Мамині смаколики я брала на полуденок до школи та залюбки пригощала своїх друзів та подруг.
Навчалася я у Сатанівській школі. Моєю першою вчителькою була Радьо Марія Филимонівна. Щира подяка моїм вчителям, які так багато знань та любові мені дарували. Це були найкращі безтурботні роки мого життя.
Професійне самовизначення
Після навчання у школі, я вступила до Хмельницького кооперативного технікуму на спеціальність економіст. Разом з подругами ми любили прогулюватись мальовничими вуличками цього казкового міста. На вихідних могли заблукати та ховатися від негоди у смачних кав'ярнях. Я любила куштувати різні тістечка. Ще тоді намагалась вгадати компоненти їх наповнення. По своєму смачні були шоколадні тістечка з кавовим ароматом, чи бісквітні коржі зі смаком цитрини. А якою смачною для мене була випічка з маком! Але найсмачнішим був «Празький торт». Я тоді ще не знала, що це захоплення стане справою мого життя.
Солодке мистецтво
Захопилася виготовленням тортів я у 1987 році. Спочатку пекла звичайні торти, тістечка для членів своєї родини, для гостей. Після роботи прибігала додому і відразу пекла смаколики для своїх рідних.
Спочатку робила квіти з крему. Але ж тепер є багато технологій, тому удосконалюю свою роботу. Пройшла курси у місті Хмельницькому та Рівному, де навчалась мистецтва випічки та прикрашання весільних тортів. У Тернополі навчалася цукрової флористики та випічці багатоповерхових тортів. Вчителем по випічці короваїв у мене була Оксана Клюйко.
Але найбільше мені подобається малайзійська технологія. Адже в кондитерському мистецтві важлива краса виробу, стиль і смакові якості. Люди зараз не хочуть тортів з мастикою, тому переважно печу без неї.
Моє серденько починає швидше битися, коли я дивлюсь на щасливі обличчя діток та дорослих, що смакують мої торти. Значить, я таки чогось досягла у своєму житті. Але на цьому я не зупиняюсь.
І маю мрію — на День Перемоги спекти величезний торт і частувати ним моїх земляків, які зараз захищають наш спокій. Вперед до Перемоги!!!
Підготувала Наталія Бочуля.
