В пам'ять про захисників
24 жовтня в центрі села Бедриківці Городоцької громади було людно. Там відкрили пам'ятні дошки на честь двох воїнів — Ігоря Волоса та Олександра Перця. Металеві таблиці встановлені біля обеліска слави.
Відкриття пам'ятних дощок у БедрківцяхФото: Городок.City
Болючі спогади
Ведуча заходу зачитує біографію полеглого Олександра Перця. В цей час його сім’я не стримує сліз. Донька Олеся прикриває заплакані очі руками. Згодом, опанувавши емоції, вона, хоч і тремтячим голосом, декламує вірш, присвячений батькові, міцно тримаючи мікрофон у правій руці.
— Мій тато мав дуже важке життя, — розповідає в коментарі для Городок.City Олеся. — Він 20 років працював на заробітках в москві та санкт-петербурзі. У 2014 році хотів вступити до лав Збройних сил України, але мені було всього 10 років, тому він залишився вдома. Однак 24 лютого о шостій годині ранку він прокинувся, зібрався і пішов до «військкомату». Служив тато, на жаль, не довго. Всього три місяці. Потім він попав в засідку групи «Вагнер» у Шервудському лісі Донецької області. Його застрелили в голову, а потім спалили мертве тіло. Я знайшла ці фотографії... Його життя було тяжким, а смерть ще гірша... Тато дуже любив історію України й писав вірші, про це ніхто не знав, але цей дар передався мені. Тепер я вшановую його пам’ять у своїй творчості.
Історія Олександра Перця
Олександр закінчив Бедриковецьку школу. Спершу жив з сім’єю у рідному селі, потім переїхав у Городок, а перед війною — у Хмельницький. З травня 2022 року вважався зниклим безвісти. Мати до останнього надіялася, але, на жаль... Похоронили полеглого воїна у Хмельницькому у квітні 2024 року. У нього залишилася дружина, дві доньки, брат та мати.
Пам'ятна дошка Олександру ПерцюФото: Городок.City
Пам’ять про воїна
Пише вірші про свого полеглого сина й Валентина Волос, у яких розповідає про патріотичну позицію захисника.
Світлана ВолошинаФото: Городок.City
— Це вже вдруге ми відкриваємо пам'ятну дошку Ігорю Волосу. Одна встановлена у вже ліквідованій школі. Тож жителі села запропонували відкрити ще одну у центрі села, аби ім’я воїна не забули молоді люди, — зауважує староста села Світлана Волошина.
У день відкриття пам'ятної дошки Ігорю ВолосуФото: Городок.City
Історія Ігоря Волоса
Ігор Волос народився і зростав у селі Бедриківці. Він був найстаршою дитиною у багатодітній сім’ї. Після закінчення місцевої школи навчався у Кам’янець-Подільському. Дуже любив історію. І саме тому не міг не піти на війну.
Як розповідають родичі загиблого, Ігор Волос не чекав повістки. На фронт пішов одним із перших у селі. Спершу проходив навчання у Кам’янець-Подільському, а потім — на передову, де і загинув 11 березня поблизу населеного пункту Кремінна, що на Луганщині. Удома на воїна чекали мати, бабуся, сестра, брат та племінниці.
Пам'ятна дошка Ігорю ВолосуФото: Городок.City
17 березня всі, хто знав і не знав Героя проводжали його в останню путь. Поховали Ігоря Волоса на кладовищі у Бедриківцях поряд із батьком. Йому тепер навічно 33.
Сумна подія
Пам'ятні дошки відкривали у Бедриківцях осіннього туманного ранку. У центрі села зібралися рідні та друзі воїнів, їхні педагоги, односельці, а також представники влади та Збройних сил України. Спершу пам'ять загиблих воїнів вшанували хвилиною мовчання. Потім слава співчуття та підтримки висловила родині захисників голова громади Неоніла Андрійчук.
— Майже три роки повномасштабної війни. Майже три роки ми втрачаємо наших захисників. Добре, що багатьох з них вдалося похоронити, але, на жаль, є й ті, кого не вдалося забрати з поля бою. Таких у нашій громаді вже близько 50, — зазначила голова громади. — Я дякую усім, хто прийшов сьогодні, щоб вшанувати наших полеглих Героїв.
Неоніла АндрійчукФото: Городок.City
— Наші Герої заслуговують на найвищі нагороди за їхній внесок у захист України. Ми повинні пам'ятати, якою ціною здобувається перемога, — додав Вадим Побута, начальник другого відділу Хмельницького ТЦК та СП.
Вадим ПобутаФото: Городок.City
Під час церемонії діти тримали розгорнуті стяги військових частин, а працівники Городоцького будинку культури виконували тужливу пісню. Освячення меморіалів провели священники різних конфесій. У молитві присутні згадали всіх захисників, які віддали свої життя за Україну.
Місце пам'яті воїнів вдалося створити спільними зусиллями місцевої влади та мешканців села. Металеві конструкції, як розповіла староста села, виготовив переселений майстер. Він вирізьбив на них птиць, що символізують душі воїнів, які полетіли до небесного війська.
