Вшанування пам'яті Героїв
3 жовтня у Городку вшанували пам'ять двох Героїв – захисників Павла Даця та Олександра Сельського. Обидва загинули у перші дні жовтня, залишивши глибоку рану в серцях рідних та близьких.
У п’ятницю, третього жовтня, городоччани вкотре зібралися на площі Героїв Майдану. У скорботі схиливши голови, вони слухали історії про наших захисників.
— Боляче, що наші Герої йдуть так рано. Кожен із них – це частинка нашої громади, нашої історії. Ми не маємо права забути їхні імена, — говорить жителька Городка, яка прийшла у той день вшанувати пам’ять полеглих Любов Казмірчук.
Історія Павла Даця
Павло Даць народився 27 червня 1988 року. Дев’ять років він навчався у Новопорічанській школі. Його класна керівниця згадує, що ще тоді бачила, якою доброю людиною стане її Паша.
— Він був розумним, допитливим, працьовитим та спокійним хлопцем, який добровільно пішов на війну і поліг за свою Батьківщину. Те, що він загинув, розуму не піддається. Важко говорити... — із болем сказала у день похорону вчителька Ганна Мочківська.
Востаннє Павло приїжджав додому у вересні 2022 року. Він відвідав сестричку, купив іграшки для синочка, а потім знову вирушив на фронт. За словами рідних, першого жовтня до нього вже не вдавалося додзвонитися, а третього надійшло трагічне повідомлення: його серце перестало битися. Головний сержант, командир гранатометного відділення, загинув під час виконання бойового завдання у населеному пункті Білогірка Херсонської області.
10 жовтня, у день, коли ворог масовано бомбардував українські міста, у селі Нове Поріччя на Городоччині прощалися з Героєм. Земляки зустріли труну з тілом Павла живим коридором під звуки повітряної тривоги. У місцевому храмі відслужили похоронну Літургію, після чого труну на руках несли військові.
Поховали Павла Даця у його рідному селі під звуки військового салюту. У нього залишилися семирічний син Андрійко, дружина та сестра.
Історія Олександра Сельського
Старший лейтенант Олександр Сельський помер у госпіталі 4 жовтня внаслідок тяжких поранень, несумісних із життям. У Городку його провели в останню путь 7 жовтня. Після похоронної літургії траурна процесія рушила вулицями Київською, Гончара, Шевченка та Олександра Мельника. Традиційно обабіч дороги земляки утворювали живі коридори.
Проводжали Героя й учні місцевих закладів освіти — ліцею №4, де навчався Олександр, та ліцею №3, у якому сьогодні навчаються його діти.
Яким він був за життя, згадували вчителі, однокласники та друзі.
— Саша навчався на агрономічному факультеті Кам’янець-Подільського сільгоспінституту, де проходив військову підготовку і склав присягу на військовій кафедрі. Серед однокурсників він вирізнявся самодисципліною та відповідальністю. Дуже серйозно ставився до кожного предмета, іспиту чи заліку. Таким же відповідальним був і в житті. З таким почуттям він і пішов на фронт, — згадує товариш полеглого воїна Роман.
Після початку повномасштабної війни Олександр одразу вступив до територіальної оборони. Спочатку охороняв важливі об’єкти, а згодом вирушив на фронт. Хотів захистити країну від ворога, та ворог забрав його життя.
Поховали Олександра Сельського на Алеї Слави у Городку під звуки військового оркестру та салюту. Йому було лише 46 років. У нього залишилися мати, дружина та троє дітей.
