Захід памʼяті
15 січня минуло три роки від дня загибелі добровольця з Городка Сергія Стадниченка. У цей день земляки вшанували його пам’ять на площі Героїв Майдану.
Попри холодний ранок, у центрі міста було людно. Присутні вдивлялися у портрет Героя, зображений на стязі, та схилили голови, віддаючи шану воїну хвилиною мовчання. Опісля увімкнули аудіозапис: історію захисника розповіла директорка Городоцького міського будинку культури Оксана Походонько.
— Сергій похоронений на Алеї Слави поряд із моїм племінником Павлом Залуцьким, — сказав Володимир Залуцький, який прийшов на захід. — З батьками Сергія ми познайомилися на кладовищі. Тому вважаю своїм обов'язком прийти та вшанувати його пам'ять. Мій син теж воює — 12 грудня 2025 року пішов четвертий рік, як він на фронті. Зараз важко поранений (роздроблена нога, вісім сантиметрів кості немає), то в медзакладі перебуває. Отаке то воно, життя наше. Нам залишається тільки вірити в те, що скоро наші діти повернуться з тієї бійні.
Володимир ЗалуцькийФото: Городок.City
Життєвий шлях Сергія Стадниченка
Сергій Сергійович Стадниченко народився другого березня 1991 року у місті Городок. Був спокійною, допитливою та відповідальною дитиною. Мав теплі й довірливі стосунки з родиною, особливо з сестрою Жанною.
Навчався у загальноосвітній школі №2. Найбільше цікавився математикою — ще у підлітковому віці легко розв’язував складні задачі старших класів, брав участь в олімпіадах, допомагав однокласникам у навчанні. Грав футбол у складі шкільної команди, самостійно вивчав англійську мову. Школу закінчив зі срібною медаллю, під час першого року запровадження ЗНО склав тести на високі бали.
Опісля вступив до Дніпропетровського університету залізничного транспорту, де здобув фах інженера-електрика. Під час навчання пройшов військову кафедру, брав участь у студентському КВН. Також займався американським футболом у команді з Маріуполя, яка згодом стала чемпіоном України.
З 2017 року Сергій працював начальником зміни на Нікопольській сонячній електростанції. Згодом повернувся до рідного Городка. Тут познайомився з Юлею, з якою планував створити сім’ю.
Війна
Сергій любив подорожувати Україною, цікавився її історією та природою. З 2015 року брав участь у захисті країни. Після початку повномасштабного вторгнення добровільно звернувся до військкомату. Маючи досвід служби, займався підготовкою та навчанням інших військовослужбовців. З 15 листопада перебував у зоні бойових дій у Бахмутському районі, поблизу села Берестове, у складі 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс», де обіймав посаду командира взводу.
Памʼятне фото Сергія СтадниченкаФото: Городок.City
15 січня 2023 року Сергій Стадниченко загинув поблизу населеного пункту Берестове на Донецькому напрямку внаслідок мінометно-танкового обстрілу.
Прощання з воїном відбулося у храмі Святої Людмили Княгині Чеської. Поховали Сергія на Алеї Слави у місті Городок.
Указом Президента України від 10 травня 2023 року №269/2023 старшого лейтенанта Сергія Сергійовича Стадниченка посмертно нагороджено орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.
