Після 35 років спільного життя. У Городку обвінчалася пара із Херсонщини

Вони майже місяць жили під обстрілами, спали у погребі та дивилися увічі ворогу, який вигнав їх із рідної домівки. Втікаючи від війни, вони опинилися у Городку. Зупинилися в Інституті Богословських Наук Непорочної Діви Марії Кам'янець-Подільської дієцезії. І там, після 35 років спільного життя, обвінчалися під час Великоднього Богослужіння.

Випадковість

Вікторія та Василь Миценко — із Херсонщини. Я познайомилася із ними випадково, на центральній площі міста Городок. Це було 15 квітня, в обідню пору. Пані Вікторія попросила мене сфотографувати її з чоловіком біля арки, яка стала пам’яттю десяти міст-героїв України, що зазнали найбільших руйнувань від російських «визволителей».

Перший бій

Вікторія Миценко з чоловіком жила у селі, що розташоване на межі Дніпропетровської та Херсонської областей — на відстані 180 кілометрів від Херсону. Перше бойове зіткнення у їхньому селі відбулося 13 березня. Як розповідає мешканка Херсонщини, з орками боролося всього 10 українських військових. І вони не зазнали жодних втрат в особовому складі.

Наші підбили 4 БТРи і окупантів багато поклали. У них була хороша зброя. Я на власні очі бачила «Джавеліни», — пригадує жінка

Та кляті рашисти у село все-таки зайшли. Про орків на своєму подвір'ї Вікторія Миценко розповідає тремтячим голосом.

— Наші військові сказали нам сидіти у підвалі. Ми переховувалися з трьома сусідами. Зайшли орки і почалося… Чуємо, кури кричать. Вони почали їх потрошити і яйця збирати, бо були голодні як собаки. Відразу ж полізли у холодильник та шукали їжу у наших каструлях, — пригадала жінка. — Потім ті нелюди підійшли до погребу і наказали нам виходити, погрожуючи кинути гранату. Ми змушені були вийти з укриття.

Жахіття під виглядом миру

Орки поставили беззахисних українців у ряд і націлили на них зброю. Пана Василя під дулом рушниці водили по господарству, щоб той показав їм, що і де лежить. Двері у хату вони відчиняли ногами.

Звірства у сусідньому селі

Не шкодували українців орки у сусідньому селі. Рашисти безжально знущалися там над мирними мешканцями. За словами пані Вікторії, росіяни зґвалтували 16-річну дівчину, 55-річну жінку та 82-літню бабусю, колишню вчительку.

— Росіяни не воюють з нашими вояками. Вони воюють з нами, мирними жителями. То не люди. То скоти і бидло, — не стримуючи емоцій, говориить жінка. — У нашому селі вони зігнали всіх на один край села. А самі жили у кращих домівках. Потім порозграбовували все, «позасирали»… У нас в хліву чистіше було, ніж зараз у хаті.

Втеча з дому

З Херсонщини Миценки виїхали 18 березня. Попередньо їм повідомили, що військові робитимуть зачистку і в селі буде дуже небезпечно. Тож сіли разом із сусідами на тракторець з причепом та всі разом поїхали у Кривий Ріг. З собою взяли лише ліки і документи.

Наш автомобіль окупанти розстріляли в гаражі. Так просто, заради розваги. Вони ж «мир» принесли, то навіщо нам авто? За їхньою логікою, якщо «мир» в країні, то нам не потрібно їздити… Ні в лікарню, ні до дітей, — із сарказмом зазначила жінка

Ностальгія за Херсонщиною

У Кривому Розі живе син подружжя. Звідти уже разом із невісткою та онуками приїхали у Городок. Випадково знайшли номер телефону ректора Інституту Богословських наук, який повідомив, що знайде для них місце.

— Нас прийняли дуже добре, але вже так хочеться додому. Прийшла весна, потрібно садити город. Ми не звикли без діла сидіти. А коли побачили табличку із Херсоном — аж у серці щось йокнуло. Досі не віриться, що все це відбувається насправді, — зазначила жінка.

І в цю хвилину подружжя поділилося приємною новиною: у неділю, 17 квітня, після 35 років подружнього життя вони планують обвінчатися.

Фото: Городок.City

Вінчання після 35 років подружнього життя

Ранок 17 квітня став особливим днем для переселенців із Херсонщини. У той час, коли католики всього світу святкували Воскресіння Господнє, а православні — Вербну неділю, пара дала вічні обітниці.

Цей матеріал «Після 35 років спільного життя. У Городку обвінчалася пара із Херсонщини» опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.

Читайте також: Пологи під світлом ліхтарика телефону та втеча заміненою трасою... Історія сім'ї із Маріуполя

Читайте також: Війна, яка ніщити та об'єднує: історія вимушених переселенців, які волонтерять у місті.

Читайте також: «Якесь дежавю…». У місті працює кардіолог з Донецька, який довелося вдруге втікати від війни